Лікування гастриту та панкреатиту: народні засоби, дієта, препарати

Лікування гастриту та панкреатиту є одним з пріоритетних напрямків в гастроентерології. Для того щоб розуміти принципи лікування цих двох захворювань, необхідно спочатку розібратися в їх етіології та патогенезі. Лікування гастриту та панкреатиту включає три види терапії: етіотропну, симптоматичну і патогенетичну.

Основна інформація про гастриті

Хронічний гастрит є одним з найбільш поширених і часто виявляються захворювань шлунково-кишкового тракту. Дане захворювання характеризується процесом хронічного запалення слизової шлунка з розвитком порушень секреторної, інкреторної функцій і змінами в моториці шлунка і кишечника.

Для того щоб правильно лікувати, необхідно спочатку поставити діагноз і визначити причину недуги. У залежності від головного фактора в патогенезі хронічного гастриту виділяють кілька видів цього захворювання.

Перший вид – гастрит типу А, або аутоімунний гастрит, провідну роль у розвитку якого грає вироблення аутоімунних антитіл до парієнтальних клітин шлунка з переважним ураженням фундального відділу і атрофічними змінами в слизовій.

Другий вид хронічного гастриту – це гастрит типу B, або бактеріальний. Причиною, що провокує даний гастрит, є бактерія під назвою Helicobacter pylori. Це група становить більшу частину, а саме 90% від всього числа хронічних гастритів різних типів. Виявлено, що Helicobacter pylori присутній практично у кожної людини, але не у всіх викликає захворювання. Можливо, на розвиток захворювання впливають кількість цих бактерій, спадкова схильність та інші соматичні захворювання, зокрема, з боку шлунково-кишкового тракту. При гастриті типу B, як правило, уражаються клітини антрального відділу. Є тип A+B, тобто поєднаний, атрофічний пангастрит.

Третій вид – це хронічний гастрит типу С. Серед цієї групи виділяються реактивний гастрит оперованого або неоперованої шлунка, медикаментозний гастрит, викликаний найчастіше прийомом аспірину, нестероїдних протизапальних засобів, професійний. Крім того, у класифікації враховуються ідіопатичний гастрит, причину якого не вдалося встановити доступними методами діагностики, та інші, рідко зустрічаються форми хронічного гастриту.

Хронічний гастрит може бути як з гіперсекрецією, так і з недостатньою секреторною активністю. При гіперсекреції у шлунку виділяється більше, ніж повинно бути в нормі, основних компонентів шлункового соку: соляної кислоти і пепсину. При нестачі секреторної активності шлунка, навпаки, не відбувається вироблення потрібної кількості соляної кислоти.

Читайте також:

Яка норма підшлункової залози при розшифровці УЗД.

Правила дієти при панкреатиті і гастриті.

Про дифузні зміни паренхіми підшлункової залози читайте тут.

Характерні симптоми гастриту

Для кожної групи хронічного гастриту характерні такі симптоми.

При недостатності секреторної активності шлунка частіше спостерігатися такі симптоми, як відрижка застійним вмістом шлунка з затхлим запахом, здуття живота, відчуття його переповненості, блювання, нудота. В результаті цього відбуваються порушення апетиту (аж до повного відрази до їжі), діарея.

При підвищеній секреторній активності шлунка симптоми також будуть диспепсичними, але трохи іншого характеру. Частіше при хронічному гастриті з гіперсекрецією будуть спостерігатися відрижка кислим вмістом, печія, відчуття кислого присмаку в роті, болі в епігастральній області. Стілець стає більш рідкісним, що проявляється періодично виникаючими запорами.

Мала секреторна активність шлунка створює ризик розвитку кишкових інфекцій, а надлишкова секреція і підвищення кислотності шлункового соку створюють умови для розвитку виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки.

Хронічний гастрит відрізняється від виразкової хвороби шлунка тим, що при ньому переважають симптоми шлункової диспепсії над болями в епігастрії. Причому болі при гастриті будуть мати розлитий характер. Крім цього, для виразкової хвороби шлунка характерна сезонність загострень, що цілком невластиво для гастриту, хоча і в його перебігу можуть бути періоди загострення і ремісії.

Лікування гастриту та панкреатиту

Лікування гастриту залежить від 2 факторів: причини виникнення і кислотність шлункового вмісту. При хеликобактерном гастриті стандартом лікування є трьох – або чотирьохкомпонентної система терапії.

Перший варіант лікування передбачає прийом Омепразолу, Амоксициліну чи Кларитроміцину.

Другий варіант призначається, якщо перший виявився неефективним. Він включає в себе прийом 4 компонентів: Омепразолу, Де-нола, Тетрацикліну та Метронідазолу. Весь період лікування становить 2 тижні. Потім робиться перерва в 4 тижні, після закінчення якого відбувається оцінка результатів лікування. При підвищеній кислотності шлункового соку застосовують групу лікарських засобів, які є за механізмом дії інгібіторами протоновой помпи та блокаторів гістамінових рецепторів. Дія цих груп препаратів спрямовано на зменшення секреції соляної кислоти. В доповнення до терапії призначають групи антацидів, таких як Альмагель, Фосфалюгель, які нейтралізують дію соляної кислоти і тим самим захищають слизову шлунка від дратівної дії шлункового соку. При недостатній кислотності шлункового соку використовують прийоми замісної терапії з призначенням ферментів шлункового соку і препаратів соляної кислоти.

Панкреатит може бути гострим або хронічним, дане захворювання являє собою запалення тканини підшлункової залози. Будь-яке порушення структури органу тягне за собою зміну його функції, тобто панкреатит.

Підшлункова залоза є залозою змішаної секреції, тобто вона продукує гормон в кров і ферменти в просвіт дванадцятипалої кишки. Відповідно, пошкодження в органі при запаленні буде порушувати процеси вироблення і виділення гормону інсуліну та ферментів.

Для хронічного панкреатиту характерні періоди ремісії і загострення. У період загострення при панкреатиті на перший план виступають симптоми диспепсичного характеру. Виникає нудота, до якої приєднується блювота. Блювота не приносить полегшення і є, як правило, багаторазовою. Болі виникають в епігастрії, правому і лівому підребер’ях, вони носять тупий характер. У більшості випадків синдром представлений оперізувальним ниючими болями. Болі зазвичай посилюються після прийому їжі. Частою причиною загострення хронічного панкреатиту є вживання алкоголю.

Для лікування панкреатиту потрібно спочатку забезпечити підшлунковій залозі функціональний спокій. З немедикаментозного лікування в період загострення рекомендовані голодування, прикладання міхура з льодом на область проекції на передню черевну стінку органа). Потрібно купірування болю із застосуванням анальгетиків і міотропних спазмолітиків.

Додаткові аспекти лікування

Для гальмування процесу перетравлення залозою самої себе потрібно зниження вироблення ферментів, що досягається за допомогою відсмоктування шлункового вмісту через спеціально призначений для цієї процедури зонд. Для того щоб зменшити продукування соляної кислоти, використовують омепразол та ранітидин.

Крім того, для лікування гастриту необхідно застосування препаратів, які інгібують дію ферментів, що виробляються тканиною підшлункової залози. До цієї групи препаратів відносяться Гордокс, Контрикал, Октреотид. Для попередження набряку органу рекомендовано застосування петльових діуретиків, серед яких найчастіше використовується фуросемід. У період ремісії для лікування хронічного панкреатиту та попередження ускладнення рекомендовано застосування ферментних препаратів, таких як Креон, Панзинорм, Мезим, Фестал та ін