Діагностика підшлункової залози: види, показання та протипоказання, аналізи, тести

Діагностика захворювань підшлункової залози застосовується з метою виявлення порушень в роботі даного органу. Диференціальні методи є найбільш важливими і дозволяють визначити небезпечні патології на ранній стадії розвитку.

Діагностика захворювань підшлункової залози застосовується з метою виявлення порушень в роботі даного органу.

Показання та протипоказання

Показаннями для діагностики підшлункової залози є:

• болі в животі, що супроводжуються розладами травлення;
• підозра на злоякісну або доброякісну пухлину при збільшенні підшлункової;
• порушення функції органу, що супроводжується нудотою і блювотою, розладами стільця;
• запалення підшлункової залози, при якому присутнє загальне погане самопочуття, приступообразні болю і втрата апетиту.

Виходячи з клінічної картини може бути призначена диференціальна діагностика, яка дозволяє виявити супутні захворювання ШКТ. Лікарі можуть відмовитися від проведення того чи іншого дослідження, якщо у пацієнта присутні протипоказання, головні з яких:

• гострі психічні порушення;
• кишкова непрохідність (протипоказання для проведення зондування);
• синдром гострого живота;
• стан коми.

Первинна діагностика за симптомами хвороби

Первинна діагностика грунтується на скаргах, які пред’являє пацієнт, і на зовнішніх ознаках, що вказують на неполадки в роботі підшлункової.

При первинній діагностиці гастроентеролог розпитує хворого і виявляє клінічну картину, яка свідчить про порушення функцій підшлункової залози.

Якщо пацієнт відчуває біль при пальпації, а м’язи живота при цьому перенапружені, то можна припустити наявність патологічного процесу.

Лікар обов’язково звертає увагу на зовнішній вигляд людини.

В першу чергу лікар враховує:

1. Присутність характерних ознак. Гастроентеролог розпитує хворого і виявляє клінічну картину, яка свідчить про порушення функцій підшлункової залози.
2. Відчуття при пальпації. Фахівець оцінює стан черевної порожнини при впливі. Якщо пацієнт відчуває біль при пальпації, а м’язи живота при цьому перенапружені, то можна припустити наявність патологічного процесу. Особливо важливо врахувати присутність дискомфорту з лівого боку від пупка.
3. Зовнішній вигляд хворого. При захворюваннях підшлункової залози присутні характерні зміни кольору шкірних покривів. Людина виглядає блідим і втомленим.

Інструментальні методи обстеження

Щоб поставити точний діагноз, лікар використовує такі інструментальні методи дослідження, як комп’ютерна томографія, рентгенографія, УЗД. Останній спосіб використовують найбільш часто, він дозволяє виявити відхилення у нормальній структурі органу.

МРТ і КТ застосовують, коли виникають спірні моменти і необхідно детальне вивчення підшлункової залози.

При цьому є можливість побачити навіть незначне збільшення голівки, тіла і хвоста.

Лабораторна діагностика захворювань підшлункової залози

Лабораторна діагностика є важливою складовою визначення відхилень від норми в роботі травної системи. При наявності різних патологій в жовчних протоках (деформації, закупорки, перегинів), що призводять до виникнення біліарного панкреатиту, призначають аналізи, які допомагають виявити функціональні розлади.

Важливим вважається дослідження калу. При цьому виявляється кількість неперетравленої клітковини, яке вказує на розлад функції підшлункової залози. При вираженому запальному процесі і ураженні органу змінюються і лабораторні показники крові. Збільшується кількість лейкоцитів.

Важливим при діагностуванні захворювань підшлункової залози вважається дослідження калу.

Здача аналізів

Біохімічний аналіз крові дозволяє виявити активність панкреатичних ферментів (альфа-амілази, ліпази і протеази), з допомогою яких здійснюється розщеплення жирів, білків і вуглеводів. Підвищення рівня свідчить про ураження органу. Альфа-амілаза також визначається і в сечі. Якщо кількість цієї речовини підвищується, то можна говорити про присутність гіперсекреції. Важливо підсумувати результати аналізу калу, крові і сечі.

Що показує аналіз сечі на діастазу: показники норми і відхилень.

Навантажувальні тести

Для діагностики захворювань підшлункової залози застосовують наступні навантажувальні тести:

1. Глюкозотолерантний. Даний тест дозволяє визначити спроможність органу контролювати рівень глюкози. Спочатку у пацієнта проводиться забір аналізу крові натще. Потім людина випиває склянку підсолодженої води кожні 3 години здійснюється контроль рівня цукру. Якщо показники поступово не знижуються, то це свідчить про порушення ендокринної функції.
2. Солянокислий-масляний. Такий тест проводиться для діагностики екзокринної функції, тобто лікар відстежує вироблення ферментів. При цьому за допомогою зонда в порожнину дванадцятипалої кишки поміщають суміш соляної кислоти і оливкової олії.
3. Секретин-панкреозиминовый тест. Даний вид дослідження схожий з попереднім. В дванадцятипалу кишку вводять суміш секретину і панкреозіміна. Такі речовини активують роботу підшлункової залози. У відповідь на стимуляцію починає виділятися секрет, обсяг якого та оцінює гастроентеролог.

Для точної постановки діагнозу використовують 2 тіста.