Стадії алкоголізму в різних класифікаціях

Алкогольна залежність вже давно вважається не просто згубною звичкою, а небезпечним захворюванням, яке має кілька стадій розвитку. Визначення ступеня тяжкості алкоголізму дозволяє уточнити, наскільки далеко зайшла проблема, і підібрати найбільш відповідну схему лікування.

Алкогольна залежність вже давно вважається небезпечним захворюванням, яке має кілька стадій розвитку.

Загальноприйнята класифікація

За загальноприйнятою класифікацією захворювання існує 4 стадії алкоголізму, які розрізняються ступенем тяжкості залежності, частотою вживання спиртного і наслідками його прийому.

Окремо фахівці виділяють продромальную (нульову) стадію, яка ще не вважається хворобою, однак теж належить до небезпечних станів, т. к. всього за кілька місяців може перерости в алкоголізм.

Про стадіях алкоголізму у чоловіків читайте в цій статті.

Для цього етапу характерна “побутове пияцтво” – епізодичне вживання спиртного, яке часто провокує похмілля. Після рясних узливань думки про алкоголь деякий час викликають огиду, тому у людини не виникає бажання випити знову. Крім того, на цій стадії організм ще має здатність відділяти велику кількість спиртного, видаляючи надлишки разом з блювотою.

Крім того, на цій стадії організм ще має здатність відділяти велику кількість спиртного, видаляючи надлишки разом з блювотою.

Перша

Початкова стадія захворювання характеризується виникненням психічної залежності від алкоголю, що проявляється постійним сильним бажанням випити, яке хворий при необхідності може подолати. Частота вживання і дози випитого алкоголю збільшуються. Спиртне вкрай негативно впливає на організм, тому вже на даному етапі відбуваються перші соматичні зміни, які людина ще не пов’язує з прийомом міцних напоїв. Первинна фаза розвитку залежності триває від 1 року до 5 років.

Друга

При залежно 2 стадії підвищується стійкість до алкоголю, тому людина починає вживати спиртне все частіше і більше. Потяг до міцних напоїв наростає, на наступний день виникає важкий похмільний стан, від якого хворий прагне позбутися, знову вживаючи спиртне. Це нерідко призводить до запоям, що тривають кілька днів. Посилюється симптоматика соматичних захворювань, прогресують розлади психіки. Тривалість 2 стадії залежності становить від 5 до 15 років.

Вже на цьому етапі виникає абстинентний синдром: якщо організм тривалий час не надходить етанол, у залежного сильно погіршується самопочуття, спостерігаються порушення сну, почастішання пульсу і серцебиття, підвищене потовиділення, відсутність апетиту, галюцинації.

На цьому етапі у багатьох алкозалежних відзначається заперечення проблеми і тверда впевненість у тому, що вони можуть повністю припинити вживання спиртного в будь-який момент.

Третя

Хронічний алкоголізм 3 стадії супроводжується сильною залежністю від спиртного, яка вимагає щоденного вживання міцних напоїв, зниженням стійкості до алкоголю і розвитком енцефалопатії, яка характеризується змінами тканин мозку і порушеннями функцій органу. Запої на цьому етапі тривають від 1 тижня до кількох місяців. Нерідко розвиваються алкогольні психози.

Тривалість стадії багато в чому залежить від індивідуальних показників організму і найчастіше не перевищує 5 років.

Тривалість стадії багато в чому залежить від індивідуальних показників організму і найчастіше не перевищує 5 років.

Четверта

Четверта – найбільш важка стадія алкоголізму, при якій порушуються розумові процеси і відбувається повна деградація особистості. З-за тривалого безперервного отруєння організму етанолом розвиваються множинні відхилення в роботі всіх внутрішніх систем, що швидко призводить до виникнення важких захворювань (цироз печінки, рак, інфаркт міокарда, ниркова і печінкова недостатність) та летального результату.

Прогноз при цій формі алкоголізму має несприятливий характер: середня тривалість життя хворих становить 3-6 років.

При 4 стадії залежності кинути пити і відновити здоров’я хоча б частково вже неможливо.

За Бехтелем

У 1986 році доктор медичних наук, психіатр Е. І. Бехтель розробив власну класифікацію алкоголізму (“побутового пияцтва”), запропонувавши розділяти людей на 4 групи в залежності від частоти вживання спиртного і кількості випитого:

• абстиненты – не брали алкоголь протягом року або вживали його у незначних дозах (до 100 г вина 2-3 рази протягом 12 місяців);
• випадково питущі – вживають не більше 250 мл горілки 1-2 рази на місяць або 2-3 рази на рік;
• помірно питущі – беруть 100-150 мл (максимум 400 мл) спиртного кілька разів на місяць;
• систематично п’ють – вживають алкоголь у кількості 200-500 мл 1-2 рази в тиждень;
• звично питущі – випивають пляшку горілки або іншого спиртного 2-3 рази в тиждень.

До систематично питущим відносяться люди вживають алкоголь у кількості 200-500 мл 1-2 рази в тиждень.

За Федотову

Вітчизняний психіатр Д. Д. Федотов також виділяє 4 стадії хвороби, кожна з яких визначається ступенем пристрасті алкоголіка до спиртних напоїв.

На ранньому (першому) етапі формування залежності людина вживає алкоголь, щоб зняти напругу, розслабитися, відчути внутрішній комфорт. На 2 стадії розвивається толерантність до звичних дозування спиртного, у зв’язку з чим хворий починає вживати більше спиртного. На 3 етапі до іншими ознаками алкоголізму приєднується абстинентний синдром, який залежний людина знімає за допомогою опохмеливания.

На 4 стадії захворювання у алкоголіка спостерігаються тяжкі порушення в роботі внутрішніх органів і в психіці, які посилюються подальшим прийомом спиртного. Цей етап неминуче веде до летального результату, вважає Федотов.

На четвертій стадії алкоголізму, вживання спиртного неминуче веде до летального результату, вважає Федотов.

Способи визначення

Діагностика алкоголізму полягає в детальному опитуванні хворого, який здійснює нарколог або психотерапевт. Проте розпізнати залежність на ранніх стадіях у себе або близьких можна і самостійно, звернувши увагу на наступні ознаки:

1. Нав’язливе бажання випити з’являється все частіше, при цьому приводи для пияцтва нерідко стають надуманими.
2. Щоб досягти сп’яніння, потрібно більше спиртного, ніж раніше.
3. Втрачається контроль над кількістю випитого, при цьому людина робить необдумані вчинки, веде себе неприйнятно, втрачає самовладання, стає агресивним, неадекватним. Характерно відсутність блювоти навіть при великому обсязі алкоголю в крові.
4. Все частіше виникають провали в пам’яті (алкогольна амнезія): людина не пам’ятає події, що відбулися з ним у стані сп’яніння.
5. Людина може вживати спиртне кілька днів поспіль.
6. Вимушене утримання від алкоголю викликає дратівливість, поганий настрій, внутрішній дискомфорт.
7. Хворий заперечує проблему, стверджує, що може зупинитися, коли захоче, чи виправдовує часте вживання спиртного зовнішніми причинами.

Щоб досягти сп’яніння, потрібно більше спиртного, ніж раніше.

На пізніх стадіях алкогольної залежності людина вживає спиртне постійно, при цьому сп’яніння настає навіть від найменших доз. Він перестає стежити за своїм зовнішнім виглядом, втрачає інтерес до навколишнього оточення, перестає спілкуватися з близькими та друзями, всі його вільний час займає здійснення єдиної мети – випити. Щоб задовольнити потребу в етанолі, через брак якісного алкоголю залежний може приймати будь-які види спиртовмісних рідин.

Лікування на різних етапах

Найлегше піддається лікуванню алкоголізм 1 стадії. Щоб позбутися від залежності, хворому потрібно пройти індивідуальну або групову психологічну терапію і звернутися в медичний заклад для усунення соматичних порушень, викликаних вживанням алкоголю. Важливу роль відіграє підтримка близьких. Застосування спеціалізованих засобів на даному етапі не потрібно.

Якщо людина страждає алкоголізмом 2 і 3 стадії, в першу чергу потрібно провести дезінтоксикаційну терапію, спрямовану на усунення проявів абстинентного синдрому та виведення шкідливих речовин з організму.

Це багато в чому полегшує тягу до алкоголю, знижуючи фізіологічну залежність від спиртного.

Після цього підбирається індивідуальна схема лікування. Медикаментозна терапія передбачає використання препаратів, що викликають огиду до алкоголю або провокують виражені негативні наслідки при прийомі спиртного, що також знижує потяг до міцних напоїв.

При немедикаментозном лікуванні алкоголізму використовуються різні методи впливу на психіку хворого – “кодування”, гіпноз. Можливе проведення комбінованої терапії, що включає застосування лікарських засобів і психокорекцію. Обов’язкова психологічна підтримка хворого. На заключному етапі лікування рекомендовано відвідування реабілітаційного центру.

4 стадія алкоголізму не піддається терапії. У медичному закладі хворому можуть мати заходи, спрямовані на підтримання життєздатності організму, проте викорінити залежність на даному етапі вкрай важко. Велика частина залежних повертається до вживання алкоголю одразу після закінчення лікування.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями: