Профілактика та лікування рахіту у дітей і немовлят: специфічне лікування рахіту у дітей

Діагноз рахіт, лікування якого спрямоване на усунення негативних факторів, що вимагає негайної медичної допомоги. Проводять тривале комплексне лікування, що включає засоби, спрямовані на усунення причин захворювання і патологічних змін, які розвинулися в організмі дитини. Традиційно лікування поділяють на неспецифічну та специфічну. Неспецифічне лікування включає раціональне харчування, організацію щадного режиму, тривале перебування на свіжому повітрі, стимуляцію рухової активності, щоденні гігієнічні ванни по черзі з лікувальними — хвойні, соляні. Хвойні ванни показані хворим з підвищеною збудливістю, соляні — при переважанні млявості, малорухомості.

Раціональне харчування хворої дитини організовується в залежності від його віку і відрізняється від здорового харчування дитини тим, що раніше на 1-1,5 місяці вводять фруктові та овочеві соки, прикорм, який повинен бути переважно овочевих, що сприяє усуненню ацидозу.

Лікування і профілактика рахіту у дітей повинні проводитися своєчасно і постійно протягом всього першого року життя дитини.

Лікування рахіту у немовлят

Лікування рахіту у немовлят починається з корекції їх режиму харчування. При грудному вигодовуванні недоношених хворих на рахіт дітей в період лікування призначають препарати кальцію (гліцерофосфат кальцію по 0,05 г в першому і по 0,1 г у другому півріччі або глюконат кальцію по 0,15-0 Д5 г 2 рази на день) протягом 1-1,5 місяця. З метою зменшення ацидозу, нормалізації обмінних процесів, активації кислотного обміну призначають полівітаміни, В,, В2, В4, А, препарати магнію (аспаркам, панангін, схуднення у віковій дозі протягом 2-3-х тижнів.

Істотною частиною лікування рахіту є лікувальна гімнастика і масаж. Їх призначають переважно в період реконвалесценції.

Специфічне лікування рахіту у дітей

Специфічне лікування рахіту у дітей вітаміном D призначають залежно від періоду захворювання та характеру перебігу. У початковому періоді рахіту при підгострому його перебігу у доношених дітей доцільно з проведення загального ультрафіолетового опромінення курсом 15-25 сеансів щодня або через день. Починають ультрафіолетове опромінення з 1 / 8 біодоз і доводять до 1,5 біодози. У розпал захворювання незалежно від ступеня тяжкості і характеру перебігу патологічного процесу призначають вітамін D по 2000-5000 МО на добу протягом 3-4-х тижнів. Перевага віддається водорозчинній вітаміну О.. Доза 4000-5000 МЕ не призначається дітям з важким перинатальним анамнезом. Під час лікування вітаміном D щотижня доцільно проводити кількісне або якісне визначення рівня кальцію в сечі. Критерієм закінчення курсу лікування вітаміном D є поліпшення загального стану дитини, нормалізація лабораторних показників активності рахіту (рівнів кальцію, фосфору, лужної фосфатази в крові). Наявність супутніх захворювань не є показанням до збільшення лікувальних доз вітаміну D. Після досягнення терапевтичного ефекту переходять на профілактичну дозу вітаміну D (400-500 МО на добу), яку призначають дитині до 1.5-2 років.

Відсутність позитивної клінічної і лабораторної динаміки протягом 3-4 тижнів лікування вітаміном D свідчить про інших формах захворювання — вітамін-D-резистентний рахіт, в також про можливе вторинному рахіті.

При вітамін-D-сталий рахіті першого типу призначають вітамін D у добовій дозі 1000 МО / кг (25 мкг / кг) або кальцитріол по 1-4 мкг на добу. При вітамін-D-залежному рахіті другого типу, рекомендують високі дози вітаміну D з індивідуальним підбором доз, починаючи від 5000-10000 МО на добу та при відсутності ефекту збільшуючи дозу (можливо і до 4000-10 000 кг).

При фосфат-діабет, синдром Фанконі, нирковому канальцевом ацидозі доза вітаміну D складають близько 2000 МО / кг Для корекції ацидозу додатково призначають препарати натрію гідрокарбонату калію.

Профілактика рахіту у дітей

Профілактика рахіту у дітей здійснюється шляхом проведення внутрішньоутробної і післяпологовий профілактики.

При внутрішньоутробної профілактики рахіту у дітей, як і при лікуванні, велике значення мають неспецифічні заходи. Вони полягають у дотриманні кожною вагітною жінкою раціонального способу життя з достатнім перебуванням на свіжому повітрі, руховою активністю, адекватної стану, збалансованим харчуванням, яке має оптимально забезпечити плід кальцієм, фосфором, іншими мікро – і макроелементами, вітамінами, білком. У раціоні вагітної жінки для забезпечення потреби в кальції обов’язковими компонентами повинні бути молоко і молочні продукти. Відомо, що на 27-28 тижні вагітності в організмі вагітної створюється кальцієвий резерв, після цього і до кінця вагітності від матері до плоду ЩОДНЯ надходить близько 300 мг кальцію, при цьому концентрація загального та іонізованого кальцію в плазмі крові у плоду дорівнює концентрації у матері. Особливо велика потреба плода в кальції після 30-32-му тижні вагітності, і для її забезпечення у матері підвищується концентрація парагормона, що сприяє мобілізації її кальцієвого резерву за напрямом до плоду, В цей час у матері спостерігається також підвищений синтез кальцитріолу, який сприяє адаптації фосфорно-кальцієвого метаболізму вагітної до потреб плода. Істотне значення для профілактики рахіту має запобігання вірусно-бактериальнных та інших захворювань вагітної, що протікають з явищами ацидозу, а також своєчасне лікування токсикозів вагітності та запобігання народження недоношених дітей.

Специфічну внутрішньоутробну профілактику рахіту у дітей вітаміном D проводять в останні 2-3 місяці вагітності, якщо вони збігаються з осінньо-зимовою порою року. При цьому призначають 400-500 МО щоденно або загальне ультрафіолетове опромінення в кількості 10-15 сеансів ЩОДНЯ або через день, починаючи з 1 біодози і доводячи до 2,5-3 біодоз (відстань 100 см).

Великі дози вітаміну D (1000-1500 МО на добу) призначають вагітним з груп ризику: при захворюваннях нирок, печінки, дисфункція ендокринної системи, проте лише в тих випадках, коли жінки не старше 25-30 років (із-за небезпеки можливого кальцинозу плаценти та розвитку гіпоксії плоду).

Профілактика рахіту у немовлят

У післяпологовому періоді також передбачається проведення неспецифічної і специфічної профілактики рахіту у немовлят. Неспецифічна профілактика полягає у забезпеченні грудного вигодовування дитини на першому році життя зі своєчасним введенням повноцінних коригувальних добавок та прикормів. Раціональне догляді за дитиною, проведенні щоденного масажу і гімнастики (не менше 30-40 хвилин в день), достатнє перебування на свіжому повітрі, прийомі повітряних ванн, починаючи з 3-5 хвилин.

Специфічну профілактику рахіту у немовлят вітаміном D починають з 3-4-х тижнів (у недоношених дітей з 10-14 дня життя). Щодня доношенному дитині дають 400-500 МО вітаміну D до 1-1,5 року. Вітамін D не дають 2-3 місяці в літній час у зв’язку з інтенсивною інсоляцією. Застосовують, як і для лікування, переважно водний розчин вітаміну, який містить в одній краплі 500 МО. Замість вітаміну D для профілактики рахіту можна проводити два курсу (восени і зимою) ультрафіолетового опромінення по 10-15 сеансів щодня або через день. Після проведення опромінення вітамін D не можна призначати раніше, ніж через 6-8 тижнів.

Недоношеним дітям і дітям з посиленою пігментацією шкіри щоденну профілактичну дозу вітаміну D збільшують до 800-1000 МО і дають препарат у 1,5-2-х років, роблячи перерву на час значною інсоляції. В ряді країн (США, скандинавські країни) профілактичну дозу вітаміну D рекомендують дітям до 5 років в осінньо-зимову пору року.

Для запобігання розвитку гіпервітамінозу D необхідно 1 раз в 2-3 тижні проводити кількісне визначення кальцію в сечі або якісне — за реакцією Сулковича. Якщо діти грудного віку, вскармливаемые молочними сумішами, які містять вітамін D), вітамін D день профілактики рахіту не призначається.