Класифікація захворювань пародонту: гінгівіт, пародонтит, пародонтоз

Патології твердих і м’яких тканин, які оточують зуб, мають значущість не тільки медичного характеру, але й соціального. Адже деякі хвороби можуть призвести до повної втрати зубів. Але, незважаючи на те, що класифікація захворювань пародонту та її особливості вже детально вивчені, методи боротьби з деякими патологіями все ще потребують доопрацювання.

Частково вимагає зміни вибір методик лікування захворювань пародонту. Лікарі часто вдаються до консервативним методам. Але, як показує практика, такі дії малоефективні.

Етіологічні чинники поширення хвороб пародонта

Поширеність захворювань ясен серед людей різного віку є серйозною проблемою сучасного суспільства. Але, незважаючи на це, представники медицини не приділяють вирішенню цього питання належної уваги. А як показують проведені дослідження 1994 року, хвороби ясен все більше проявляються у маленьких дітей. Вже зараз, серед школярів, близько 80% дітей піддаються тим чи іншим різновидам захворювань. Найпоширеніша проблема – гінгівіт. Найчастіше, така хвороба з’являється з-за поганої гігієни ротової порожнини, а також неякісного харчування. Але, цій віковій групі, властиво активне фізіологічний розвиток, яке також не проходить безслідно для ясен.

Зріле населення страждає від пародонтиту. За результатами досліджень, лише 12% людей мають здорові ясна. Решта 88% — мають ознаки початкових, гострих деструктивних уражень різного ступеня тяжкості. Що важливо, кількість хворих початковою формою пародонтиту за останні кілька десятків років знизилася на 15-20%. Але, все ж зміни легкого та середнього ступеня тяжкості продовжують рости.

Епідеміологічні фактори хвороб пародонту добре вивчені вченими. За даними Всесвітньої Організації охорони Здоров’я (ВООЗ), патологія найбільш схильні дві вікові групи населення – діти та підлітки 14-18 років і дорослі 35-45 років. За результатами досліджень у 54 країнах Світу, були виявлені основні фактори, що впливають на епідеміологію таких захворювань. До них відносять: соціальні фактори (вік, стать, раса і т. д.), загальний стан ротової порожнини (захворювання, похибки у пломбуванні зубів і ін), наявність шкідливих звичок (куріння, недотримання гігієни), фізіологію і лікарську терапію.

Особливості класифікації захворювань ясен

Класифікація хвороб пародонту може бути різною. І це є справжньою проблемою сучасної пародонтології. Справа в тому, що численність хвороб не є єдиним критерієм визначення єдиного переліку. Не менш важливо, що сучасна медицина ще не визначилася з точним варіантом систематизації таких патологій. Для різних класифікацій, сьогодні використовують:

• клінічні особливості патології;
• патоморфологию;
• етіологію і патогенез;
• характер патологічних процесів.

Вітчизняні лікарі, схильні використовувати тільки кілька видів таких факторів. Щоб систематизувати захворювання ясен, вони застосовують тільки їх форму, характер і стадію (на момент обстеження). Раніше ж, радянські фахівці розглядали поширеність і характер тих чи інших захворювань виходячи з того, що всі проблеми виникають через пародонтиту. Вважалося, що прояв одного захворювання могло поширюватися і змінювати свій характер течії. Тобто, появи запального процесу могло трансформуватися в дистрофію, резорбцію альвеоли, поява «кишень» і т. д.

Єдиний принцип систематизації хвороб був прийнятий ВООЗ, але так і не став єдиним і основним. У 50-х роках XX століття, ХТО прийняв ще один вид класифікації. Саме він і став основоположною і популярної структурною моделлю єдиної структури патології пародонту. Його основні процеси – запальні, пухлинні та дистрофічні.

Загальноприйнята класифікація

Види класифікацій, які рідко використовуються лікарями, розглядати не варто. Краще використовувати специфікацію, засновану на 3 процесах. Найпоширеніший варіант, прийнятий ВООЗ у 50-х роках, включає в себе:

• Гінгівіт. Це захворювання характеризується запальним процесом ясен, виникають в результаті місцевих і загальних факторів. До того ж, патологічний процес протікає без порушення стану місця прикріплення зуба до м’яких тканин. За формою, таке захворювання буває катаральним, гипертрофическим і виразковим. По тяжкості – легкої, середньої і важкою. А за перебігом – гострим, хронічним, загостреним і ремиссионным.
• Пародонтит. Запальний процес, який характеризується деструктивними змінами твердих і м’яких тканин. Така хвороба буває: легкої, середньої і важкою. За перебігом: гострий, хронічний, загострене, ремиссионное.
• Пародонтоз. На відміну від гінгівіту і пародонтиту, таке захворювання має генералізовану поширеність. Характеризується патологія дистрофією тканин тільки в хронічній і ремиссионной формі.
• Идиопатические патології. Характеризуються прогресуванням лізису тканин.
• Пародонтомы — опухолеобразние новоутворення сполучної тканини.

Сучасні пародонтологи користуються саме цією класифікацією захворювань ясен. Визначення трьох основних процесів дозволяє максимально ефективно підібрати лікування того чи іншого захворювання. До того ж така система майже не має недоліків. Застосовувані до цього способи за глибиною ураження тканин і супутніх фізіологічних особливостей, не розкриває точну клінічну картину.

Затверджена ВООЗ класифікації 50-х років все ж має недоліки. Їх визначення навіть не виправило велику кількість поправок і нововведень, які були введені в специфікацію 1973, 1983 і 1991 років.

Клініко-морфологічні особливості сучасної специфікації захворювань пародонту

Сучасна медицина давно використовує диференційований підхід до вивчення клініко-морфологічних факторів, що впливають на появу і поширення захворювань пародонту. Його перевага – облік всіх спільних норм і правил, а також термінології. Але, є і неточність, яку виділяють фахівці, які стикаються з генералізованим пародонтитом. Стосується вона, необхідності поділу типу патології за ступенем тяжкості. Розділяти на легке, середнє і важке, недоцільно. Адже у розвитку самого захворювання може проявлятися різна динаміка, яка може навіть характеризуватися зворотним розвитком до повного одужання пацієнта.

Генералізований пародонтит – захворювання, розвиток якого тягне за собою незворотні наслідки. Стосуються вони резорбції альвеоли.

Тому, для такого типу хвороби більш прийнятною є специфікація зі стадією та ступенем прогресування шкоди альвеолярної кістки. Саме це і стало причиною створення нової класифікації, українського вченого Данилевського Н.Ф., створеної в 1994 році.

Особливості класифікації Данилевського

У вигляді класифікації Данилевського, що стосується систематизації хвороб ясен, є більш точні відомості за класифікацією та визначенням тих чи інших захворювань. Але, незважаючи на її популяризацію в медичних установах України, ВООЗ так і не звернув на неї уваги. Міністерство охорони Здоров’я України, указом від 1999 року, дозволив використовувати цю класифікацію як робочу на території держави, не тільки в навчальних, але і в лікувальних цілях. Вона широка і включає в себе детальний перелік відмінності патологій за:

• формі;
• течією;
• глибиною ураження;
• поширеності;
• локалізації;
• ступеня розвитку.

Деякі захворювання мають тільки форми, перебігу і глибини ураження. Данилевський виділив дві основні групи захворювань – запальні і дистрофічно-запальні. До запальних, відносять папіліт та гінгівіт. А до дистрофічно-запальним – пародонтит (з окремо винесеної генералізованої формою), идиопатические захворювання і пародонтомы.

Пародонтомы були розділені на злоякісні і доброякісні. А идиопатические патології отримали найбільшу кількість уваги. Їх визначають і виявляють по: супутнім захворюванням крові (лейкоз, агранулоцитоз та ін), порушенням обміну речовин (хвороби Гоше, і німанна-Піка та ін), а також не до кінця вивченим хвороб (гистиитоз Х).

Симптоматика і клінічні ознаки

Клінічні ознаки різних захворювань пародонта визначаються за класифікацією Данішевського або по стандартній специфікації ВООЗ. Найчастіше, по відношенню до визначення гінгівіту, його поділяють на 3 основні форми:

• катаральну;
• виразково-некротичну;
• гіпертрофічну.

Катаральний проявляється найчастіше у дітей 7-16 років. Основна симптоматика характеризується наявністю гіперемії, ціанозом крайової десни, а також наявністю м’якого нальоту. І також може бути присутнім кровоточивість. Виразково-некротична форма патології (гінгівіт Венсана), характеризується гострим запальним процесом з явищами альтерації. Відмирання клітин тканин здатне стати причиною деформації десни. Гіпертрофічний гінгівіт ж – має хронічні симптоми фіброзної і набрякової форми.

Щодо пародонтиту, за своєю локалізації він найчастіше буває вогнищевим. Це захворювання характеризується проривом міжзубного з’єднання. В результаті людина відчуває сильну ниючий біль. Може відкритися кровотеча. При пародонтозі, найпоширеніша і помітна проблема – оголення зубних коренів. Нерідко тверді тканини зношуються, і проявляються клиновидні дефекти. Такі проблеми викликають підвищену чутливість ясен і зубів, біль і печіння. Кровотеча відкривається рідко.

Особливості діагностики захворювань пародонту

Прийом пацієнта починається зі збору анамнезу. Після розмови з хворим, проводиться огляд. Його мета – пошук симптомів захворювань стоматологічного характеру. В якості одного з методів діагностики, може використовуватися індикація нальоту на зубах. У разі необхідності, можуть знадобитися додаткові дослідження:

• рентген;
• індексування пародонту;
• лабораторні дослідження крові і ясенної рідини;
• визначення зовнішніх ознак.

Так як найчастіше, основною причиною розвитку патології ясен є погана гігієна ротової порожнини, проводиться індексація нальоту розчинами фуксину, Шиллера і Писарєва. Не менш ефективний і препарат «Еритрозин» в таблетках або у 5% розчині.

Особливу увагу привертає диференціальна діагностика. Її застосовують при різних формах гінгівіту, а також при пародонтиті легкого та середнього ступеня тяжкості. Так, гінгівіт диференціюється з фиброматозом ясен і її гиперфлазией. А пародонтит – з гінгівітом і пародонтоз.

Дуже вдячні ixi.com.ua за надану статтю.