Лейкодерма зустрічається досить часто і може мати в основі розвитку безліч причин. Важливо вчасно виявити провокуючий фактор за допомогою сучасних методів діагностики і усунути його. Залежно від причини лікар визначає ефективні методи лікування. Запущений процес важко піддається терапії.

Характеристика та класифікація захворювання

Лейкодерма являє собою порушення пігментації шкірних покривів, яке може бути вродженим або набутим. Дана патологія не являє собою окремий вид захворювання, а є симптомом, що свідчить про неполадки в організмі і виникають під впливом тих чи інших провокуючих факторів. Нерівномірний розподіл пігменту однаково часто зустрічається як у чоловіків, так і у жінок.

Лейкодерму по-іншому ще називають лейкопатией. Патологічний процес може розвиватися в будь-якому віці.

Виділяють наступні види лейкодерма:

1. Первинна і вторинна. Дані форми зумовлені характерними для них провокуючими факторами. Первинна патологія виникає з народження і є наслідком такого захворювання, як вітіліго. Вторинна форма розвивається у людини в будь-якому віці і стає наслідком будь-якої недуги або порушення в роботі організму.
2. Інфекційна. Дана форма тісно пов’язана з такими захворюваннями, як сифіліс, лишай та ін Патології такого характеру сприяють зниженню вироблення меланоцитів на певних ділянках шкіри.
3. Імунна. В основі розвитку даної форми лейкодерма лежать стани, пов’язані із захисними силами організму. Найчастіше причиною стають аутоімунні хвороби — вовчак, склеродермія тощо
4. Токсична. Даний вид обумовлене лікуванням сильнодіючими препаратами, а також агресивним впливом промислових кислот на організм людини.
5. Ідіопатична. Така форма включає в себе всі стани, що супроводжуються гіпопігментацією, з неясною причиною.
6. Вроджена. З’являється вже під час внутрішньоутробного розвитку, і обумовлена генетичною схильністю.
7. Послевоспалительная. Може розвинутися після опіку або довгостроково протікає екземи. Патологічний процес виникає на тлі запальних і рубцевих процесів в епідермісі (верхнього шару шкіри).
8. Дифузна і мелкоочаговая. Дані види ураження диференціюються залежно від об’єму тканин, залучених в процес. Перша форма являє собою великі ділянки лейкодерма, які можуть охоплювати більшу частину шкірних покривів. Другий вид ураження характеризується у вигляді невеликих вогнищ.
9. Мультифокальна — прогресуюча форма патологічного процесу, коли вогнищ стає все більше, частіше вражає людей з ВІЛ.
10. Резидуальна. Даний вид захворювання пов’язаний з ураженнями головного мозку.

Залежно від клінічної картини додатково вироблять:

• мармурову форму лейкодерма — проявляється у вигляді білих точок, які нерідко зливаються в одну пляму;
• сітчасту — проявляється у вигляді дрібних вогнищ, що нагадують собою тонкі волокна мережива;
• плямисту — представлена великими плямами з рівними краями.

Причини та фактори розвитку

Головною причиною виникнення лейкодерма є порушення синтезу меланіну — пігменту, який надає шкірі характерний відтінок. Спровокувати даний патологічний процес може:

• сифіліс;
• лепра;
• дерматомікоз;
• генетичні та аутоімунні захворювання;
• ендокринні розлади;
• зниження захисних сил організму;
• глистні інвазії;
• прийом сильнодіючих препаратів;
• робота у шкідливих умовах.

Патології нервової системи можуть стати одним з провокуючих чинників виникнення лейкодерма.

Симптоми захворювання

Головним симптомом при наявності лейкодерма є гіпопігментація. Висвітлені ділянки зустрічаються на різних ділянках тіла. В основному це множинні осередки, які різко відрізняються за кольором від нормального шкірного покриву. Інші клінічні прояви тісно пов’язані з провокуючим фактором. Додаткові симптоми, які зустрічаються у поодиноких випадках:

• шкірний свербіж;
• загальний незадовільний стан;
• зниження працездатності;
• запальні процеси на шкірі.

При наявності вродженої форми лейкодерма додатково можуть бути захворювання щитовидної залози і кишечника. При цьому власні імунні клітини руйнують не тільки меланоцити, але і тканини інших органів.

Діагностика лейкодерма

При наявності симптомів лейкодерма рекомендується звернутися до дерматолога. Він призначить необхідні методи діагностики, що дозволяють диференціювати патологічний процес від псоріазу та туберкульозного ураження шкіри. Основні види дослідження:

1. Огляд тіла. Нерідко дерматолог може поставити попередній діагноз вже на основі зовнішнього вигляду уражених ділянок.
2. Аналіз крові. При наявності лейкодерма підвищується кількість лейкоцитів і ШОЕ. Додатково роблять забір крові для визначення антитіл до вовчаку. Реакція Вассермана допомагає виключити сифіліс.
3. Біопсія шкіри. Дозволяє диференціювати ділянки запалення, рубцеву тканину і зміни в клітинах епідермісу. Під мікроскопом вивчають невеликий фрагмент тканин.

Комплексний підхід до діагностики дозволить визначити причину патологічного процесу. Диференціювати лейкодерму від інших хвороб не представляє труднощів для фахівця вже при огляді.

Методи лікування

Лейкодерма лікується комплексно. При цьому застосовують медикаментозну терапію, яка дозволяє зупинити патологічний процес. Важливо дотримуватися дієти, включаючи продукти, що поліпшують стан шкірних покривів. В якості додаткового методу застосовують фізіотерапію і рецепти народної медицини.

Важливим у лікуванні даної патології є усунення причини, що спричинила її. Позбавлення від симптомів дає лише тимчасовий результат.

Медикаментозна терапія

Групи медикаментозних засобів, які найчастіше застосовують для лікування лейкодерма:

1. Протиглисні. Призначають при виявленні паразитів: гостриків, аскарид та інших гельмінтів. Найчастіше застосовують Пірантел, Декарис та ін. Після позбавлення від глистів стан шкірних покривів може прийти в норму без додаткового лікування.
2. Імуносупресори: Неорал, Циклофосфан та ін Препарати даної лінійки впливають на імунітет, пригнічуючи його роботу. Медикаменти мають ряд побічних ефектів і застосовуються тільки у крайніх випадках при наявності важких захворювань і прогресуючої форми лейкодерма.
3. Антибіотики: Цефтріаксон, Тетрациклін та ін Використовують у тому випадку, якщо провокуючим фактором патологічного процесу є інфекція.

Місцево можуть призначатися мазі на основі цинку, а також глюкокортикоїди: Гідрокортизон, Дексаметазон та ін Такі засоби дозволяють прискорити одужання і поліпшити стан шкірних покривів.

Додатково важливо приймати комплекс вітамінів В, А, Е і РР, які сприяють синтезу меланіну. Не завжди медикаментозна терапія приносить хороший результат, особливо, коли мова йде про вроджених патологіях.

Медикаменти, які застосовують для лікування лейкодерма — галерея

Дієтичне харчування

Дієтичне харчування дозволяє домогтися гарних результатів спільно з медикаментозними засобами. Харчування має бути добрим, до 4-5 разів на добу. Їжу потрібно вживати невеликими порціями. З раціону необхідно виключити:

• жирні і смажені страви;
• копченості;
• фастфуд;
• напівфабрикати;
• кава і газовану воду;
• шоколад.

Необхідно вживати, у яких міститься тирозин:

• свіжовичавлені соки;
• овочі та фрукти;
• горіхи;
• крупи;
• яйця;
• морепродукти;
• сухофрукти;
• кисломолочні продукти;
• бобові.

Під час лікування бажано збільшити кількість випитої за добу рідини до 2 л. Можна вживати натуральні соки, кисіль, зелений чай і чисту воду.

Що слід включити в раціон — галерея

Методи фізіотерапії

Методи фізіотерапії, які допомагають поліпшити стан шкірних покривів при лейкодерме:

1. ПУВА — являє собою метод фізіотерапевтичного впливу, який заснований на впливі на шкіру ультрафіолетових хвиль. При цьому пацієнт приймає всередину спеціальний препарат, який посилює ефект від процедури. Даний спосіб покращує стан шкірних покривів, допомагає зробити вогнища менш помітними.
2. УФО. Даний метод заснований на впливі ультрафіолету, який є частиною електромагнітного спектру. Світлова енергія призводить до вивільнення біологічно активних речовин, що поліпшують стан шкіри і імунітету.
3. Грязьові обгортання. Застосовують тільки при загальному задовільному стані. Даний спосіб ефективний у комплексі з медикаментами.

Методи фізіотерапії не є ефективними без застосування медикаментозної терапії, так як не можуть усунути причину патологічного процесу. Однак при вітиліго ПУВА дозволяє практично повністю позбавитися від змінених осередків.

Методи фізіотерапії — галерея

Хірургічне втручання

Хірургічне втручання при лейкодерме проводять у виняткових випадках. Іноді операцію застосовують при важкій формі вітіліго. Дане захворювання є частим провокатором гіпо-пігментації і при його виявленні може бути призначена пересадка здорової шкіри на змінені ділянки. Хірургічне втручання проводиться тільки під загальним наркозом.

Народні засоби

Народні засоби покращують стан шкірних покривів, але їх не застосовують в якості основного методу лікування. Найбільш ефективні рецепти:

1. Вітамінна суміш. Необхідно перемішати в рівних кількостях фундук, мигдаль, чорнослив і фініки. Сухофрукти як слід промити, а горіхи очистити, але не смажити. Подрібнити всі інгредієнти в блендері і вживати щодня 3 рази в день по 2 ч. л. за 30 хвилин до їжі. Приймати вітамінну суміш слід протягом місяця.
2. Настоянка звіробою. Буде потрібно 200 г сухої трави, які потрібно залити 500 мл горілки і дати настоятися не менше 14 днів. Після цього настойку профільтрувати і використовувати для протирання уражених ділянок шкіри щодня з ранку. Курс не менше одного місяця.
3. Настій, поліпшує стан шкіри. Перемішати звіробій, шавлія і календулу в рівних кількостях. 2 ст. л. сировини залити 500 мл окропу і дати настоятися протягом двох годин. Потім профільтрувати і приймати по 150 мл 3 рази в день за півгодини до їжі. Курс лікування 6 тижнів.

Звіробій підвищує сприйнятливість шкіри до сонця, що прискорює процес вироблення меланіну.

Інгредієнти для рецептів народної медицини — галерея

Прогноз лікування та можливі наслідки

Прогноз лікування при наявності лейкодерма в більшості випадків сприятливий. При вродженої патології вилікувати захворювання досить важко. Симптоматика може супроводжувати протягом всього життя. Наслідки від самого патологічного процесу не зустрічаються, до ускладнень можуть призвести захворювання, що провокують таку клінічну картину. Якщо лейкодерму не лікувати, то можуть з’явитися нові ділянки ураження.

Даний патологічний процес не небезпечний для життя, якщо тільки не викликаний такими захворюваннями, як ВІЛ та сифіліс.

Профілактика

Правила профілактики:

1. Правильно харчуватися і вживати достатню кількість чистої води.
2. Оберігати шкіру від опіків та обморожень.
3. Не приймати безконтрольно сильнодіючі препарати.
4. Своєчасно усувати ендокринні порушення.
5. Щорічно проходити профілактичні огляди у вузьких фахівців.

Що таке вітіліго — відео

Лейкодерма не таїть в собі серйозну загрозу для здоров’я, якщо в її основі лежать небезпечні патології. Самолікування в даному випадку займатися не рекомендується, оскільки можна втратити розвиток важкої хвороби, яка лежить в основі симптому. Своєчасне звернення до лікаря і діагностика на ранніх етапах розвитку — запорука швидкого одужання.