Хронічний алкоголізм: як боротися із захворюванням

Хронічний алкоголізм – це третя, заключна стадія алкогольної залежності. Зазвичай ця стадія виникає після 5-10 років регулярного вживання алкоголю. Для рецидивуючого алкоголізму характерно тривалий перебіг з періодами ремісій та загострень.

Перш ніж досягти 3 стадії алкоголізму, алкоголік повинен подолати початкові етапи залежності. Тільки після того, як у хворого розвивається залежність від етанолу на психоемоційному та біохімічному рівнях, у нього виникає хронічна стадія. У наркології хронічний алкоголізм визначається як захворювання, що характеризується патологічним пристрастю людини до вживання спиртного, а також наявністю супутніх психопатичних симптомів.

Хронічний алкоголізм-це заключна стадія алкогольної залежності, яка виникає після 5-10 років регулярного вживання алкоголю.

Симптоми хронічного алкоголізму

Алкоголізм – це результат тривалого вживання спиртних напоїв. За даними ВООЗ, у розвинених країнах показник поширення алкоголізму – 11-45 осіб на тисячу. Переважна кількість алкоголіків – чоловіки, але при цьому жіночий алкоголізм розвивається швидше і призводить до більш виражених наслідків.

Останні роки реєструється тенденція до почастішання жіночого алкоголізму. Крім того, все частіше захворювання діагностується в підлітковому і юнацькому віці. Симптоматика хронічного алкоголізму досить різноманітна, при цьому її вираженість прогресує по мірі розвитку захворювання.

Алкоголізм виникає на тлі побутового пияцтва, яке поступово досягає критичних проявів. Гонитва за ейфорією призводить до збільшення кількості споживаного алкоголю, а це, в свою чергу, призводить до психологічним і емоційним трансформацій.

III стадія алкоголізму характеризується наявністю абстинентного синдрому. Даний симптом показовим і для другої стадії, але на третій він приймає загрозливі для здоров’я форми.

Збільшення кількості споживаного алкоголю, в свою чергу, призводить до психологічним і емоційним трансформацій.

Абстиненція це стан різкого погіршення самопочуття після припинення прийому спиртного. Інша назва абстинентного синдрому – похмілля, але іноді похміллям помилково називають інтоксикацію.

Інші ознаки хронічного алкоголізму:

• Тривалі запої;
• Зміна етичних і моральних норм;
• Зниження толерантності до алкоголю (якщо на другій стадії алкоголіки випивають багато і не п’яніють, то на хронічному алкоголіку досить невеликої кількості спиртного, щоб досягти сильного сп’яніння);
• Постійна тривога (страх, панічний стан);
• Психомоторна загальмованість;
• Ослаблення логічного мислення;
• Споживання напоїв низької якості і сурогатів алкоголю.

Значення алкоголю в життя (у тому числі і біологічне) на 3 стадії зростає. Поступово всі спроби хворого чинити опір алкогольного потягу припиняються, при цьому він втрачає останні норми соціальної поведінки. На цьому етапі у хворих з’являється багатоденні запої. У наркології зафіксовані випадки, коли запійні стану тривали місяцями. По суті, все життя хронічного алкоголіка являє собою безперервний запій, оскільки за короткочасні періоди тверезості організм не встигає очиститися від алкогольних метаболітів.

Психологічний стан

Приблизно у 10-15% хворих на хронічний алкоголізм розвиваються справжні алкогольні психози. До них відносяться:

• Маревні стани;
• Параноїдальні прояви;
• Алкогольний делірій;
• Алкогольні галлюцинозы;
• Епілептичні припадки.

Токсичний вплив алкоголю призводить до некрозу (відмирання) клітин і навіть окремих ділянок мозку. Характерно, що психопатична симптоматика проявляється як на піку алкоголізації організму, так і в періоди відносної тверезості.

Вплив на мозок призводить до ослаблення уваги, погіршення когнітивних здібностей, часткової втрати пам’яті, недоумства. Особистість алкоголіка піддається деградації. Такі цінності, як сім’я і моральні імперативи відходять на другий план.

У хронічного алкоголіка постійно присутні підсвідомі страхи, тривога, паніка. Ці симптоми проявляються відразу, як тільки організм починає звільнятися від дії алкоголю. Усунути тривогу можна, лише прийнявши чергову дозу спиртного. Присутній такий характерна ознака: неможливість почати яку-небудь розумову або фізичну діяльність без алкогольної стимуляції.

Вплив на мозок призводить до ослаблення уваги, погіршення когнітивних здібностей, часткової втрати пам’яті, недоумства

У людей астенічного типу на тлі зловживання алкоголем розвивається підвищена боязкість, невпевненість у собі, почуття власної неповноцінності, швидка виснаженість. Для істеричного типу особистості характерна схильність до зухвальства і брехливість. Майже у всіх алкоголіків є проблеми зі сном, вони сплять уривками і завжди недостатня кількість часу, що приводить до прогресуючого виснаження нервової системи.

Фізичний стан

Зазвичай до настання хронічній стадії внутрішні органи алкоголіка тією чи іншою мірою вражені патологіями. Найчастіше ці хвороби маю хронічний характер. При цьому хворобливі прояви характерні лише для періодів відносної тверезості. У стані сп’яніння у алкоголіка нічого не болить, оскільки організм функціонує в екстремальному режимі.

Найбільш характерні патології при хронічному алкоголізмі:

• Ішемічна хвороба серця;
• Алкогольний гепатоз (гепатит, цироз);
• Панкреатит – запальний процес підшлункової залози;
• Гастрит, виразкові ураження шлунка та кишечника;
• Гіпертонія;
• Гемолітична анемія;
• Нефропатія (недостатність нирок);
• Аритмія;
• Полінейропатія;
• Алергічні реакції.

У зв’язку з відсутністю толерантності до алкоголю сп’яніння настає швидко, буквально після кількох чарок, при цьому майже завжди досягає важкої стадії. У значної частини хворих виникають депресивні стани, які супроводжуються пригніченим настроєм, суїцидальними тенденціями, слізливістю.

Чому розвивається хронічний алкоголізм

Далеко не всі регулярно випивають люди стають алкоголіками. Згідно наркологічної статистикою, хронічним алкоголіком може лише одна людина з-3.

Сприяючими до алкоголізму факторами є:

• Спадковість (у прямих родичів алкоголіків ймовірність розвитку алкоголізму приблизно в 10 разів вище, ніж у звичайних людей);
• Психічний склад особистості (труднощі соціальної адаптації, хороший тип особистості: слабка, погано організована особистість більш схильна до проявів наркоманії);
• Особливості виховання і соціальне середовище;
• Присутність в недостатній кількості деяких ферментів, зокрема алкогольдегідрогенази.

Доведено також, що певну роль у формуванні залежності відіграють кліматичні умови: чим нижча температура навколишнього середовища, тим вище вірогідність розвитку хронічного алкоголізму.

Діагностика та лікування хронічного алкоголізму

Класифікація за стадіями алкоголізму носить деякою мірою умовний характер, оскільки емоційна залежність перетікає в фізичну поступово. Діагностують хронічний алкоголізм в наркологічній клініці на підставі спеціальних тестів і діагностичних процедур.

Лікування хронічного алкоголізму має комплексний і довготривалий характер. Вирішальне значення має бажання самого хворого позбутися згубної залежності і назавжди кардинально змінити протягом свого життя. Якщо бажання нарколога і пацієнта збігаються, можна сподіватися на тривалий терапевтичний ефект. Але навіть і в цьому випадку гарантії повного лікування немає: єдиний зрив може стати причиною тривалого запою.

У список антиалкогольних терапевтичних методик входять:

• Детоксикація;
• Медикаментозне лікування;
• Симптоматична терапія;
• Вітамінотерапія;
• Психотерапевтичний вплив;
• Соціальна реабілітація.

Антиалкогольних терапевтичних методик кілька це медикаментозне лікування і психотерапевтичний вплив і т. д.

Лікувати затяжний алкоголізм краще в умовах стаціонару. Алкоголізм – хронічний і гострий – призводить до незмінним метаболічних змін в організмі хворого. Етанол стає повноцінним учасником обмінних процесів, у особливою мірою це стосується стимуляції нервових клітин. Ось чому перша стадія терапії – це обов’язкова детоксикація організму, тобто повне позбавлення його від отрут і метаболітів алкоголю.

Лікарська терапія

Що таке детоксикація? Це інфузійно-детоксикаційна терапія за допомогою внутрішньовенної крапельниці. В склад лікарського розчину, який використовується при детоксикації, входять:

• Глюкоза;
• Фізрозчин;
• Препарати для захисту печінки та головного мозку;
• Стимулятори мозкового кровообігу;
• Діуретики (сечогінні засоби);
• Седативні ліки.

Повноцінна детоксикація може тривати кілька днів, у деяких випадках призначають апаратне очищення крові.

Подальше медикаментозне лікування хронічного алкоголізму передбачає використання забороняють препаратів. Така терапія носить назву аверсивної, тобто забороняє. Медикаментозне лікування засноване на фіксації страху смерті пацієнта через поєднання алкоголю і лікарських препаратів. Діючою речовиною більшості антиалкогольних ліків є дисульфірам.

Повноцінна детоксикація може тривати кілька днів, у деяких випадках призначають апаратне очищення крові.

Дане з’єднання пригнічує ферменти печінки, що розщеплюють алкоголь. Присутність дисульфіраму перетворює етанол в тканинний токсин, який призводить до різкого погіршення самопочуття. Виникають характерні ознаки інтоксикації плюс психосоматичні реакції – тривога, паніка, задуха.

Паралельно з вживанням препаратів на основі дисульфіраму застосовуються седативні ліки, а також засіб під назвою Налтрексон (зменшує потяг до алкоголю і є способи попередження рецидивів).

Для відновлення нервової системи призначають прийом Мезапама.

Психотерапевтичне лікування хронічного алкоголізму

Психотерапевтичний вплив на хворого допомагає зміцненню негативного ставлення до алкоголю і запобігає зриви.

Для деяких хворих з ураженнями печінки) психотерапія є кращим методом, ніж медикаментозне лікування. Гіпносугестівна терапія особливо ефективна у пацієнтів з підвищеною сугестивністю і тих, які раніше не лікувалися від алкоголізму. Найбільш дієвим методом цієї групи є стресова психотерапія по Довженко, яка іноді діє навіть на пацієнтів, не схильних до гіпнотичного навіювання.

Значення має період відновлення після основного лікування. Людям, які пройшли курс протиалкогольної терапії, часто важко повноцінно влитися в звичайне життя, знайти роботу, налагодити стосунки в родині. На цьому етапі необхідна соціальна реабілітація пацієнтів: позитивну роль відіграє групова та індивідуальна психотерапія і підтримка близьких.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями: