Зміни в клінічному аналізі периферичної червоної крові у дітей при різних станах

Для досягнення успіху в лікуванні хворого, основоположним є правильно встановлений діагноз. Знання основних симптомів захворювання, особливостей його перебігу дозволяє лікарю вибудувати первинний діагностичний конструкт, підтвердити або спростувати який, дозволяють результати параклінічних методів дослідження, що проводяться на наступному етапі діагностичного процесу.

В даний час, в клінічну медицину впроваджено значну кількість сучасних методів дослідження – радіонуклідних, тепловізійних, магнітно-резонансна томографія, комп’ютерна томографія, але як і раніше не втрачає свою діагностичну цінність дослідження показників периферичної крові.

Що являє собою загальний аналіз крові?

Клінічний аналіз крові — це базисне дослідження, яке виконується практично у всіх випадках звернення пацієнта до лікаря, тому умінням правильно інтерпретувати результати загального аналізу крові повинні володіти лікарі всіх спеціальностей.

Кров реагує зміною свого складу, як клітинного, так і біохімічного, на будь-які процеси в організмі фізіологічного (фізичне навантаження, прийом їжі, вагітність) і патологічного характеру (хвороба, вплив фізичних, хімічних факторів). Результати загального аналізу крові у дітей демонструють лабільність відповіді кровотворної системи дитячого організму .

Показники периферичної крові у дітей

Клітини крові не з’єднані між собою, а перебувають у зваженому стані в плазмі (рідкої частини крові). Ці клітини називаються форменими елементами крові і поділяються на:

білі кров’яні клітини – всі форми лейкоцитів;
червоні кров’яні клітини – еритроцити і їх попередники;
червоні кров’яні пластинки — тромбоцити.

Нормальний загальний аналіз крові у здорових дітей має вікові фізіологічні особливості. Відразу після народження у крові новонародженого спостерігається фізіологічна еритремія – підвищений вміст еритроцитів (4,5-7,2 х10¹²/л) і їх попередників ретикулоцитів (20-50‰), зустрічаються ядерні форми еритроцитів, а також характерно підвищений вміст гемоглобіну (180-220 г/л).

Швидкість осідання еритроцитів у новонароджених низька – 0-0,5 мм/год, що зумовлено збільшенням кількості еритроцитів у крові. Показники гематокриту високі і досягають 54%. Колірний показник коливається від 1,0 до 1,3. Еритроцити мають різну величину (анізоцитоз) з переважанням макроцитов (еритроцити з діаметром 7,9—8,2 мкм при нормі 7,2—7,5 мкм).

Такі зміни показників червоної крові у дитини раннього неонатального періоду закономірні і обумовлені особливостями внутрішньоутробного дихання плоду.

Еритроцитарна складова крові

По мірі становлення легеневої дихальної функції у дитини, в результаті зменшення інтенсивності еритропоезу (виробітку еритроцитів), фізіологічного гемолізу частини еритроцитів, кількість червоних кров’яних клітин в кров’яному руслі поступово знижується. Також різко зменшується кількість гемоглобіну і відбувається поступове заміщення його фетальної форми на гемоглобін дорослого типу. Поступове зниження кількості еритроцитів і вмісту гемоглобіну у периферичній крові триває протягом перших місяців життя дитини і до 5-6 місяців результати загального аналізу крові реєструють найбільш низькі показники. Паралельно зниження кількості червоних кров’яних тілець, зменшується величина гематокриту до 36%.

Вміст гемоглобіну становить 116-120 г/л, а іноді може знижуватися до 108 г/л, кількість еритроцитів становить від 3,0х10¹²/л до 4,5х10¹²/л. Разом з тим ШОЕ збільшується у цьому віці до 10-14 мм/год. Ці зміни обумовлені анатомо-фізіологічними особливостями розвитку дитини на першому році життя:

швидким наростанням маси тіла малюка;
збільшенням обсягу кров’яного русла;
виснаженням запасів заліза;
незрілістю кровотворної системи у дітей першого року життя.

По мірі становлення органів кровотворення у дитини, поповнення запасів заліза в організмі (головним чином за рахунок введення прикормів) показники периферичної червоної крові стабілізуються. Нормальний загальний аналіз крові у дітей у віці від півроку до 5 років реєструє такі показники червоної крові:

вміст гемоглобіну не нижчий 110 г/л;
кількість еритроцитів 4,5-5,0 х10¹²/л;
колірний показник 0,75 – 1,0;
гематокрит 0,33-0,42.

В подальшому складу червоної крові наближається до такої у дорослих.

Анемії у дітей

Найбільш частим патологічним зміною в аналізі крові у дітей є зниження вмісту гемоглобіну (Hb) і еритроцитів. Зниження Hb у дітей у віці від півроку до 5 років нижчий 110 г/л, кількості еритроцитів нижче 4,0х10¹²/л, у дітей старше 5 років — нижче 120 г/л і 3,5х10⁹/л відповідно слід розцінювати як анемію.

Класифікація анемій

В залежності від величини падіння гемоглобіну розцінюється ступінь тяжкості стану:

легка – концентрація Hb 109-90 г/л;
середня – концентрація 89-70 г/л;
важка — Hb нижче 70 г/л.

В залежності від функціонального стану еритропоезу, яке можна оцінити за кількістю ретикулоцитів (клітини-попередники еритроцитів) у периферичній крові, розрізняють анемії:

регенераторні — кількість ретикулоцитів 1,0-5% (15-50 ‰ від числа всіх еритроцитів);
гиперрегенераторные – кількість ретикулоцитів більше 5% (понад 50 ‰ від числа всіх еритроцитів);
гипорегенераторные — кількість менше 0,2% (менше 5 ‰ від числа всіх еритроцитів );
арегенераторные (апластичні) – ретикулоцити не визначаються.

По мірі насичення еритроцитів гемоглобіном розрізняють:

гипохромные анемії (ЦП < 0,85),
нормохромні (ЦП 0,85–1,0),
гіперхромні (ЦП > 1,0).

В сукупності з клінічними даними особливості гемограми дозволяють лікарю виявити патогенетичну причину анемії.

Залізодефіцитні анемії

Найбільш часто в практиці лікаря педіатра зустрічаються залізодефіцитні анемії. Морфологічні особливості цього типу анемій демонструють результати загального аналізу крові:

падіння гемоглобіну нижче 110 г/л;
гіпохромія — значення ЦП менше 0,85;
ретикулоцитоз до 20%;
анізоцитоз в загальному аналізі крові, микроцитоз, пойкилоцитоз (зміна розмірів і форми еритроцитів);
збільшення ШОЕ.

В12 і фолієводефіцитної анемії

Для мегалобластною (В12 і фолиеводефицитных) анемії, ще одного представника з групи анемій з порушенням кровотворення, характерно:

гіперхромія еритроцитів
нормо – або гиперрегенераторная реакція кісткового мозку (збільшення кількості ретикулоцитів)
збільшення ШОЕ
у мазку периферичної крові макроціти, мегалоціти і мегалобласти.

Апластичні анемії

Характерні особливості мають анемії, пов’язані з пригніченням паростків гемопоезу (апластичні):

ЦП менше 0,85;
на ранній стадії хвороби норморегенераторная реакція кісткового мозку з переходом в гипорегенераторную в термінальній фазі;
при ураженні всіх паростків гемопоезу — лейкопенія, нейтропенія, можливий агранулоцитоз, тромбоцитопенія;
підвищення ШОЕ;
в мазках — дегенеративні клітинні форми.

Постгеморагічні анемії

Постгеморагічні анемії, які виникають внаслідок гострої крововтрати, є нормохромными , гиперрегенераторными і можуть супроводжуватися збільшенням числа лейкоцитів та нейтрофілів зі зрушенням ядерної формули вліво, збільшенням ШОЕ.

У ситуаціях посиленого кроверазрушенія внаслідок різних причин — спадкових порушень, впливу токсичних факторів, механічного пошкодження еритроцитів, виникають гемолітичні анемії. Для них характерні свідчать про нормохромии еритроцитів, гиперрегенераторном типі гемопоезу в поєднанні з лейкоцитозом і прискореної реакцією осідання еритроцитів; в мазках крові реєструються еритроцити неправильної форми і величини — овалоциты,серповидноклеточные, стоматоциты).

Анемічний синдром у клініці важкого сепсису, шокових станів, опіках має риси дефіцитних анемій з підвищеним руйнуванням еритроцитів.

Еритроцитоз

Кількість еритроцитів у периферилогічної крові понад 5,2 ? 10¹²/л у дітей старше півроку розцінюється як еритроцитоз. Загальний аналіз крові у дорослих при таких станах демонструє збільшення числа червоних кров’яних клітин понад 4,7 х10¹²/л у жінок і понад 5,5х10¹²/л у чоловіків. Ці зміни можуть виникати як фізіологічна реакція організму при стресі, голодуванні, підвищеному фізичному навантаженні, посиленому потовиділенні, підйомі на висоту в горах.

Патологічні еритроцитоз характерні для станів супроводжуються кисневим голодуванням (отруєння чадним газом, аніліном, захворювання легень, хронічна серцева недостатність, «сині» вади серця).

Еритроцитоз можуть бути відносними і абсолютними. Відносні виникають в результаті гемоконцентрації як результат втрати рідини (діарея, опіки, потовиділення). Абсолютні еритроцитоз є результатом підвищеного вироблення еритроцитів кістковим мозком.

Стану гіперпродукції червоних кров’яних тілець поділяються на первинні і вторинні. Первинний абсолютний еритроцитоз зустрічається рідко і виникає в результаті неопластичного переродження эритроидного паростка кісткового мозку (эритробластный лейкоз) або спадково обумовленої особливості гемопоезу (спадкові еритроцитоз). Вторинні еритроцитоз, які зустрічаються найчастіше, є результатом впливу на кістковий мозок різних факторів, які індукують кровотворення. Самий могутній стимулятор гемопоезу – стан кисневого голодування – артеріальна гіпоксія.

Еритропоетин – гормон, що виробляється переважно у нирках, є фізіологічним стимулятором еритропоезу. В результаті локальної ниркової ішемії при стенозуючому ураженні ниркових артерій, кістах нирок, гідронефрозі підвищується вироблення еритропоетину, що призводить до збільшення кількості еритроцитів. Крім того туморозные освіти нирок, наднирників, гемангіобластоми мозочка, нейробластоми можуть продукувати еритропоетин.