Проблеми соціальної адаптації дітей з цукровим діабетом і методи їх вирішення
Безсумнівно, що наявність у дитини такого захворювання як цукровий діабет 1 типу може істотно впливати на адаптацію в колективі.
По мірі того, як дитина росте, у нього формується певне особливе ставлення до своєї хвороби, яка в свою чергу формує особистість і призводить до зміни емоційної сфери. Вираженість цих змін залежить від того, як дитина ставиться до свого захворювання.
Практично неможливо сформувати у дитини правильне ставлення до соціальних моментів життя без спеціалізованої допомоги. Зрештою, відсутність такої допомоги може призвести до психологічних проблем і психічних захворювань у майбутньому.
Як виявляються ці проблеми?
У одних дані неприємності виражаються у відчутті протиріччя до всього, що пропонують дорослі для збереження здоров’я і гарного самопочуття. Інші ж , навпаки, контролюють свій стан дуже ретельно і прискіпливо, що доходить до якихось фобічних станів.
Напрямки профілактики відхилень у дітей з цукровим діабетом (СД)
Із напрямків профілактики цукрового діабету виділяють в основному:
- робота з сім’єю;
- робота з медичним персоналом;
- робота з вчителями.
Розглянемо всі напрямки більш докладно.
Психопрофілактика в сім’ї
З родиною малюка повинна проводитися цілеспрямована і повноцінна робота для того, щоб забезпечити досягнення психологічного комфорту, оскільки багато в чому адаптація дитини в соціальному середовищі залежить від ставлення батьків до її хвороби, від стилю виховання в сім’ї. Багато реакції батьків на хворобу їхні чада переносяться на дитини, тобто дитина точно також починає сприймати свою хворобу. Таким чином, якщо до хвороби відносяться песимістично і з постійними сльозами, зітханнями та нагнітанням атмосфери стресовості і страху, дитина буде відчувати ті ж відчуття.
Безсумнівно, що у кожної дитини з цукровим діабетом є проблеми взаємодії з батьками. Саме тому психопрофілактика в сім’ї ставить за мету:
- запобігти неправильну і неадекватну реакцію батьків на хворобу сина або дочки;
- профілактика прийняття неконструктивних рішень і здійснення подібних дій;
- робота з батьками для формування у них адекватного ставлення до захворювання;
- емоційна грамотність батьків по відношенню до хвороби у вигляді тривоги і зниження почуття провини;
- формування правильних дитячо-батьківських відносин;
- формування в батьків впевненості в дитині, в його здібностях і можливостях.
Якщо в родині все буде добре, тоді і в соціально-психологічній адаптації все буде складатися більш гладко.
Реалізувати таку профілактику можна під час індивідуальних і групових занять з психологом або при вступі сімей в тематичні організації, що надають даний вид допомоги.
В цих організаціях заняття проходять досить цікаво, діти отримують нову інформацію щодо цукрового діабету, а батьки обмінюються досвідом.
Про що говорять на індивідуальних заняттях?
В основному звертаються батьки з дітьми з трьома типами питань:
- Реакція батьків на наявність захворювання у дитини. Питання на дану тематику зустрічаються найчастіше. Багато неадекватно реагують на постановку діагнозу цукровий діабет 1-го типу, багато хто звинувачує себе у хвороби малюка. Батьки відчувають сором, пригніченість, розгубленість, бояться за майбутнє здоров’я дитини. Деякі не можуть правильно пояснити необхідність саме такої дієти, а не інший. Часто нічого не можуть вдіяти з крадіжками солодощів.
- Питання про перебування дитини з цукровим діабетом в загальноосвітній школі. Часто діти стикаються з нерозумінням вчителів, з невпевненістю, проблемами відносин між однолітками. Крім того, до цієї групи питань належать і ті, які пов’язані з добуванням вигоди з свого поганого стану.
- Розвиток дитини. До цієї групи питань належать нерозуміння батьків дітей з цукровим діабетом в підлітковому віці, вікові кризи, стосунки з батьками, з однолітками обох статей.
Вплив на особистість хворого дитини
Метою такого впливу є формування правильного ставлення дитини до свого захворювання, гармонізація їх інтелектуального і особистісного розвитку, виправлення різних проблем з психікою.
Для дітей молодшого шкільного віку здійснюються профілактичні заходи для того, щоб:
- попередити невротичні і психологічні порушення (наприклад, нервові тики);
- подолання почуття власної неповноцінності;
- формування здатності до саморегуляції;
- профілактика формування неправильної заниженої самооцінки;
- розвивається самостійність дитини;
- формуються гідні міжособистісні взаємини.
Страхи і фобії дитини з цукровим діабетом
Такі страхи виникають, коли існує негативний досвід уколу із-за неправильних дій медсестри або лікаря, а також невротичних дій батьків під час цієї процедури.
Крім того, існує страх гіпоглікемії або гіперглікемії. Дитина з–за цього страху зосереджений на своєму стані кожну секунду, що дуже заважає активного й продуктивного способу життя.
Є і втома від свого стану і втрата віри в одужання. Ці моменти виникають не тільки в підлітковому віці, але й у дітей молодших.
Всі ці моменти непостійні. Однак вони можуть бути серйозними сприяючими факторами розвитку психологічних проблем.
Інші форми роботи з хворими дітьми
Ефективною формою роботи з хворими дітьми є спортивно-оздоровчі табори. Програми таких установ формують у дитини формування хорошого самоконтролю в різних умовах.
Табори також формують у дитини впевненість у собі, а у їх батьків формують віру в можливості свого сина або доньки. Ці умови призводять відносини батьків і дітей до норми. Головне, щоб ці зміни відбулися до вступу дитини у підлітковий вік. При іншому, менш сприятливому розвитку подій, набуття підлітком незалежності може негативно позначитися на прихильності до лікування у вигляді відмови від лікування, пропуск ін’єкцій. Цього допустити не можна.
Відео про спортивно-оздоровчому з’їзді дітей, хворих на цукровий діабет
Типи ставлення дітей до захворювання
- Недооцінка тяжкості свого стану;
- Переоцінка тяжкості стану;
- Фіксація (зациклення) на захворюванні.
Пацієнтам молодшого шкільного віку з недооцінкою тяжкості захворювання:
- Проводять коригування самооцінки;
- Формують емоційну стійкість;
- Формують рівень самосвідомості.
Ці моменти необхідні для перекладу цукрового діабету у компенсований стан. Крім того, вводиться в звичку самоконтроль, який включає в себе:
- Контроль цукру в крові;
- Дотримання дієти і режиму харчування;
- Обмеження фізичних навантажень;
- Адекватне введення інсуліну.
Реалізація цих моментів можлива тільки при високому рівні самосвідомості і самодисципліни. Діти з недооцінкою свого стану повинні, нарешті, зрозуміти, що цукровий діабет є невід’ємною частиною їхнього життя, тому вони повинні активно і свідомо брати участь у лікуванні. Для цього також потрібно багато знати, а щоб багато знати варто регулярно відвідувати заняття в «Школі діабету».
Тепер поговоримо про дітей молодшого шкільного віку, які зафіксувалися на своїй хворобі. Таким маленьким пацієнтам роз’яснюються основи правильного та адекватного ставлення до свого захворювання. Дітям пояснюється, що цукровий діабет, звичайно, буде в їх житті, але він далеко не визначає подальший їхній шлях.
Проводиться індивідуальна та групова робота як з дітьми окремо, так і разом з батьками. На цих заняттях коригуються неправильні відносини до хвороби, розвінчуються помилкові уявлення і страхи. Тут намагаються розширити сферу інтересів дитини і переключити його увагу на щось більш цікаве і цікаве. Обов’язково приділяють увагу формуванню навичок спілкування та намагаються підвищити занижену самооцінку дитини.
Для маленьких хворих на інсулінзалежний цукровий діабет захворювання є хронічною психологічною травмою, яка не проходить безслідно. При цьому, якщо батьки діють неправильно зі свого боку, у дитини формується внутрішній конфлікт і затяжний стрес, який негативно позначається не тільки на перебігу цукрового діабету, але і на психологічному стані.
Психопрофилактическяа допомогу дітям молодшого шкільного віку з адекватним ставленням до недуги проводиться в такому ключі. Ці діти хвороба сприймають найбільш адекватно , чим вище описані два типи маленьких пацієнтів, однак у них є тривожні переживання, страхи, побоювання за майбутнє здоров’я і можливість інвалідизації. Практично у всіх дітей з таким ставленням до хвороби цукровий діабет знаходиться в стадії компенсації або субкомпенсації.
Психологи кажуть таким дітям, що вони успішно справляються і контролюють своє захворювання, надаючи впевненості пацієнтам на боротьбу з патологією надалі. Також наводиться думка, що необов’язково повинні розвинутися ускладнення цукрового діабету. Цих дітей слід залучати до ведення занять в «Школі діабету». Направляти в оздоровчі спортивні табори для підвищення їх впевненості у власних силах.
Робота з вчителями
Для того, щоб вчителі правильно реагували на дітей з цукровим діабетом, необхідно підвищувати рівень знань працівників освіти в даному питанні. Потрібна інформація, подана в правильному ключі, підвищує психологічну культуру педагога.
Учитель просто зобов’язаний розуміти, які наслідки цукрового діабету час від часу можуть зустрічатися і сприяти створенню комфортної обстановки для хворої дитини, однак, яка не виділяла б його з колективу. Такого балансу досягти дуже складно, але необхідно.
Робота з медичним персоналом
Основним моментом тут є дотримання медичної етики і деонтології, без яких неможлива повноцінна і продуктивна робота з пацієнтом хворим на цукровий діабет.
