Причини і симптоми мезаденіта у дітей, лікування і дієта

Біль у животі — часте явище у дітей різного віку. Батькам необхідно бути пильними: при перших скаргах дитини на дискомфорт в животику варто звернутися до лікаря, особливо якщо дитина часто хворіє на вірусні інфекції, ангіни чи має хронічні захворювання (пієлонефрит, холецистит, гастродуоденіт, тонзиліт, отит тощо). Адже імунітет малюка може в певний момент не впоратися з мікробної навантаженням, і тоді розвиваються серйозні захворювання, одним з яких є мезаденит.

Що таке мезаденит

Мезаденит — це захворювання, що виникає при запаленні лімфатичних вузлів брижі кишечника. Називають його ще брыжеечным лімфаденітом або мезентериальным лімфаденітом.

За даними статистики, хлопчики хворіють мезаденитом частіше, ніж дівчатка. Останнім часом почастішали випадки захворювань, що говорить про зниження імунітету серед дитячого населення.

Як не дивно, але в кишечнику і брижі найбільше лімфатичних вузлів, ніж де б то не було в організмі. Вони виконують функцію бар’єра і захисту при зустрічі організму з інфекцією. При певних умовах починається бурхлива реакція лімфатичної системи, що проявляється збільшенням та запаленням лімфатичних вузлів.

Діти зі зниженим імунітетом або вродженим імунодефіцитом (недоліком імунних клітин) входять до групи ризику по виникненню мезаденіта.

Причини виникнення у дітей

Запалення брижових лімфовузлів може бути як самостійним захворюванням, так і супутнім симптомом при іншій (основний) хвороби.

1. Коли мезаденит — самостійне захворювання, то причинами його виникнення найчастіше є умовно-патогенні інфекції, тобто ті, які населяють кишечник здорової дитини, але не викликають захворювання. В умовах зниження імунітету умовно-патогенні мікроорганізми стають патогенними, бар’єрні функції лімфатичних вузлів слабшають, що призводить до розвитку захворювання. Найбільш часті з інфекцій:
   • вірусні (аденовірус, вірус Епштейн-Барр, ентеровірус, цитомегаловірус);
   • бактеріальні (ієрсинії, стафілокок, кишкова паличка, сальмонела, рідко мікобактерія туберкульозу).
2. Що стосується мезаденіта вторинної, тобто утворився в результаті потрапляння інфекції в лімфатичні вузли брижі з током крові або лімфи, то можна говорити про мезаденіте на тлі апендициту, ентериту, тонзиліту, пневмонії.

Види

У медицині виділяють:

1. Специфічний мезаденит (туберкульозний) — викликаний паличкою Коха (мікобактерією туберкульозу).
2. Неспецифічний — викликаний умовно-патогенною мікрофлорою людини (ієрсинії, стафілокок, кишкова паличка, вірус Епштейн-Барр):
   • простий (без гнійного вогнища);
   • гнійний (з утворенням гнійного абсцесу).

За характером перебігу мезаденит ділиться на:

• гострий;
• хронічний.

Прояви мезаденіта

Симптоми мезаденіта безпосередньо залежать від виду і характеру перебігу захворювання.

При гострому простому мезаденіте спостерігається:

• сильна постійна або нападоподібний біль у правому нижньому куті живота або в області пупка;
• нудота і блювання фонтаном;
• підвищення температури тіла до 39°C;
• слабкість;
• запор або пронос.

Можна співвіднести розвиток мезаденіта з нещодавно перенесеним грипом, запаленням легенів або ангіною.

Простий гнійний мезаденит рідко зустрічається в дитячому віці. При його виникненні до вищеперелічених скарг додаються явища інтоксикації (головний біль, прискорене серцебиття, млявість, слабкість).

Специфічний мезаденит (туберкульозний) виявляється уповільненим плином. Крім того, характеризується:

• субфебрильною температурою тіла (не вище 38°C);
• збільшенням периферичних лимфатичеких вузлів;
• зниженням маси тіла;
• слабкістю;
• блідістю шкірних покривів;
• періодичними переймоподібними або ниючими болями в животі.

При туберкульозі легень може супроводжуватися кашлем.

Діагностика

Діагноз виставляється на підставі:

• опитування хворого (або його батьків) на предмет скарг, перенесених захворювань тощо;
• огляду дитини — оцінюється колір шкірних покривів (при мезаденіте він блідий), мова (вологий, обкладений білим нальотом), частота пульсу (збільшена), дихання (прискорене), температура тіла (підвищена). При промацуванні живота спостерігається болючість близько пупка і у правій здухвинній ділянці (в правому нижньому куті живота), але симптомів напруги очеревини немає. Це відрізняє мезаденит від апендициту. Іноді можна промацати збільшені лімфатичні вузли брижі, при натисканні може відкритися блювання.

З додаткових методів обстеження використовують:

1. Аналіз крові клінічний – збільшення кількості лейкоцитів і підвищена швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ).
2. Біохімічний аналіз крові призначається з метою виявити патологію нирок або печінки.
3. Аналіз калу на приховану кров дозволяє виявити кровотеча у шлунково-кишковому тракті.
4. Аналізи калу і венозної крові на гельмінти призначаються для виключення гельмінтозів.
5. УЗД-діагностика і рентгенологічне дослідження. Эхопризнаками мезаденіта будуть збільшення брижових лімфовузлів понад 5 мм у діаметрі.
6. Комп’ютерна томографія використовується в більш важких випадках.
7. Лапароскопія — малоінвазивний метод, при якому через два невеликих розрізу в животі вставляється спеціальний прилад (лапароскоп), який «знімає» живіт зсередини і виводить зображення на екран монітора. З допомогою цього приладу можна проводити і мікрооперації. Лапароскопія дозволяє точно встановити діагноз, знизивши кількість оперативного втручання у дітей.

Важливо розуміти, що при УЗД-дослідженні виявляються непрямі ознаки збільшення лімфатичних вузлів брижі. У дітей нормою вважається діаметр до 5 мм Діагноз мезаденит на підставі тільки УЗД-даних не виставляється.

Диференціальна діагностика

Можливі ускладнення

1. Нагноєння лімфовузлів. При сильному обсіменіння інфекцією лімфатичні вузли можуть нагноюватися, що викликає сильну інтоксикацію у дитини.
2. Перитоніт. Нагноівшіеся лімфовузли можуть проривати в черевну порожнину.
3. Абсцес черевної порожнини.

Лікування

Лікування мезаденіта має комплексний характер і включає в себе медикаментозну та фізіотерапію, застосування народних засобів, дотримання дієти і виконання масажу, гімнастики.

Медикаментозна терапія

1. Антибактеріальні препарати призначаються з урахуванням інфекції, що викликала захворювання. Для цього проводяться відповідні аналізи (посіви з вогнищ інфекції, посів крові на стерильність, аналіз мокротиння на мікобактерію туберкульозу та ін). При неможливості проведення цих аналізів призначаються антибіотики широкого спектру дії (цефалоспорини, макроліди).
2. Дезінтоксикаційна терапія – лікування, спрямоване на зниження інтоксикації. Спочатку призначаються внутрішньовенні адсорбенти (реосорбілакт), пізніше вони замінюються пероральними препаратами (ентеросгель, поліфепан, сорбекс).
3. Знеболюючі препарати (анальгін, кетанов). У дитячій практиці багато анестетики не можна, тому препарати використовуються одноразово і лише для зняття сильного больового синдрому.
4. Спазмолітики (но-шпа, папаверин). Застосовуються для розслаблення м’язового спазму і позбавлення від болю.
5. Протитуберкульозна терапія призначається при підтвердженому туберкульозному мезаденіте.
6. Фізіотерапія (УВЧ) показана після усунення гострого болю.

Народна медицина

1. Відвар з коренів ожини сизої. Ягода має в’яжучі, протизапальні, бактерицидні та жарознижувальними властивостями. 10 г подрібнених коренів залити склянкою окропу, прокип’ятити 10-15 хвилин, настояти 2-3 години. Приймати по 1 столовій ложці кожні 2 години.
2. Настій з квіток ромашки має протизапальну, спазмолітичну та вітрогінну дію. 1 чайна ложка квіток заливають склянкою окропу і настояти 3 години в термосі. Приймати по чверті склянки 4 рази на день.
3. Столову ложку насіння кмину залити склянкою окропу і прокип’ятити протягом півгодини. Приймати по 2 столові ложки чотири рази на день перед прийомом їжі.

Народні засоби для лікування захворювання (галерея)

Дієта

Позбутися від симптомів мезаденіта без коригування харчування неможливо. У перші дні захворювання призначається сувора дієта, як при захворюваннях шлунково-кишкового тракту (стіл №5). Дитині потрібно їсти невеликими порціями, але часто, кожні 3-4 години. Перед сном не рекомендується приймати їжу дозволяється тільки пиття.

Продукти, рекомендовані до споживання (галерея)

Профілактика

Профілактика полягає в:

1. Ліквідації вогнищ хронічної інфекції:

• синусити (запалення придаткових пазух носа);
• бронхітів;
• тонзилітів (збільшення піднебінних мигдалин, часті ангіни);
• отитів;
• пієлонефритів (запалення нирок);
• гастродуоденітів (запалення слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки);
• дисбактеріозу кишечника.

2. Загартовування дитини (з метою зміцнення імунітету);

3. Регулярне відвідування стоматолога (мінімум один раз у рік).

Специфічних симптомів у мезаденіта немає. Він виявляється, як і багато інші захворювання ШКТ, у вигляді болю в животі, підвищення температури, нудоти, блювоти і розладів випорожнень. Тому для постановки діагнозу потрібен кваліфікований лікар і час на обстеження дитини. Враховуючи серйозні ускладнення мезаденіта і труднощі в його діагностиці, не варто затягувати зі зверненням до лікаря. Бережіть себе і своїх близьких. Будьте здорові!