Добрий день. Підкажіть пож-та як діагностувати характер (небезпека) шкірного плями-нарости на волосистої частини голови у дитини? З моменту народження пляма було яскраво рожевим і по опису лікарів «мінус тканина» (ніби провалено). Зараз, до 12 років, пляма стало нагадувати грубий наріст (стало опуклим), більш темного кольору. Збільшення в розмірі відбувається прямо пропорційно зростанню голови.Волосся всередині плями немає, хоча за його межами нормальні волосся. Форма плями не-правильна, краю не рівні, розмір 3-4см.

Які аналізи та інструментальні дослідження потрібно провести для встановлення діагнозу?

Мілена

Відповідь лікаря

Мілена, здрастуйте.

Вроджені шкірні освіти малігнізуються (піддаються злоякісного переродження) вкрай рідко. Один з ознак сприятливого прогнозу – пропорційне зростанню дитини збільшення розміру вогнища. Такі утворення можуть носити пухлинний (новоутворення) і неопухолевый характер, деякі з них теоретично можуть трансформуватися в злоякісну пухлину, для ряду інших такий результат неможливий.

Крім малігнізації існує й інша небезпека, пов’язана з подібними утвореннями шкіри волосистої частини голови, – висока вірогідність їх пошкодження та інфікування, тому рекомендується видаляти їх по досягненні певного віку.

Для діагностики шкірного освіти необхідно звернутися до дерматолога або дерматолога-онколога. Для лікування може знадобитися консультація пластичного хірурга.

Ймовірно, у Вашої дитини вроджена гемангіома або вроджений невус. Теоретично можливий також келоид вродженого рубця або інша рідкісна патологія.

Вроджена гемангіома

Власне «гемангіома» — вроджена доброякісна пухлина з кровоносних судин – зазвичай проявляється після народження рожевим або червоним плямою, деякий час активно зростає, після чого (частіше до настання дорослого віку) настає спонтанний регрес пухлини.

Однак приблизно в 30% випадків гемангіома зникає не безслідно: залишається надлишок шкіри, зміни її кольору і малюнка.

Існує також ряд судинних мальформацій – вроджених непухлинних дефектів, які раніше прийнято було відносити до гемангиомам. Ці утворення, на відміну від ангіом, не схильні до спонтанного регресу.

Причини виникнення таких вроджених дефектів мало вивчені, відомо лише, що вони практично ніколи не малігнізуються. Для діагностики зазвичай достатньо даних анамнезу, клінічного огляду, результатів УЗД, комп’ютерної чи магнітно-резонансної томографії. Морфологічне дослідження проводиться рідко.

Найбільш щадний і ефективний метод лікування вроджених судинних утворень – лазерна хірургія.

Вроджений невус

Пігментний невус – це доброякісні утворення на шкірі, що характеризується проявом плями, має змінений колір: коричневий, рожевий, червоний, синій, чорний. Плями можуть виступати над шкірою або перебувати на одному рівні, мати гладку чи шорстку поверхню, рівні або нерівні обриси.

Фактори, що впливають на виникнення невусів, поки не з’ясовані. Деякі види таких утворень мають високий ризик переродження в меланому – вкрай агресивну пухлина шкіри, інші вважаються меланомонеопасными.

Для з’ясування характеру невуса проводиться морфологічне дослідження. Лікування невуса – лазерне або ножове (якщо для диференціального діагнозу потрібне додаткове лабораторне дослідження) висічення. У лікуванні дітей до дванадцяти років зазвичай обмежуються вичікувальною тактикою – динамічним наглядом шкірного освіти.

Келоид рубця

Вроджений рубець – вкрай рідкісне явище: зазвичай можливі пошкодження шкіри плоду в утробі загоюються без утворення рубця.

Келоид рубця – патологічна реакція на травму шкіри, що виявляється патологічним розростанням сполучної тканини. Має вигляд підноситься над шкірою освіти яскравого рожевого, білого, синюшного кольору з нерівними обрисами, що перевищує розмірами вогнище вихідного ураження. Розвиток келоїду може супроводжуватися сверблячкою, болем, порушенням чутливості.

Келоид діагностується за даними анамнезу і клінічного огляду. Лікування – медикаментозне (кортикостероїди) або хірургічне. Келоид не схильний до мимовільного розсмоктуванню, після хірургічного лікування часті рецидиви.

Лабораторна діагностика

Точно визначити характер шкірного освіти можна лише за результатами патоморфологічного дослідження зразка тканини. Для діагностики шкірних утворень частіше виконується скарификационная біопсія – отримання тонкого поверхневого зрізу або шматочка тканини для гістологічного дослідження або мазка-відбитка для цитологічного аналізу.

Гістологічне дослідження більш інформативно і достовірно, ніж цитологічне, хоча нерідко досить останнього. Вибір методу – за лікарем.

Скарификационная біопсія може зажадати місцевої анестезії. Взяття мазка-відбитка не вимагає анестезії, оскільки абсолютно безболісно.

Думаю, для початку Вам необхідно звернутися до лікаря-дерматолога, який, у разі необхідності, направить до вузького спеціаліста. Якщо буде призначено лазерне лікування, доцільно звернутися до хірурга, який володіє лазерними технологіями.