Ознаки апендициту у дітей і підлітків. Лікар встановлює точні симптоми гострого апендициту у дитини.

Апендицит — це захворювання, що характеризується запальним процесом апендикса (червоподібного відростка сліпої кишки). Залежно від характеру морфологічних змін змінюються клінічні прояви цього захворювання та тактика ведення пацієнтів з таким діагнозом. Клінічні прояви також залежать від віку хворих, від розташування червоподібного відростка і від супутньої патології. Як показують статистичні результати, гострий апендицит зустрічається найчастіше у віці від 7 до 15 років.

Поставити правильний діагноз у дитячому віці, досить складно. Причиною цього є, не здатність дітей достовірно вказати локалізацію болю, а також чітко описати свої відчуття. Ознаки апендициту у дітей мають свої особливості, це пояснюється анатомо-фізіологічними особливостями шлунково-кишкового тракту і вегетативної нервової системи. У дітей кишечник декілька довше, довга брижа, за рахунок цього розташовуватися апендикс може в малому тазі, в лівій здухвинній ділянці або під куполом печінки. Можуть виникати інвагінації або перекрут петель тонкої кишки. Слизовий і підслизовий шари фіксовані слабо, тому іноді виникає випадання прямої кишки.

Кишкова коліка обумовлена більш сильним розвитком циркулярної мускулатури кишечника. Всі ці особливості змушують проводити диференційну діагностику захворювань, які проявляються такими ж симптомами. Ознаки апендициту у дітей не є характерними тільки для даного захворювання.

Це, як правило, загальні ознаки, до них належать: занепокоєння, порушення сну, відсутність апетиту, дитина стає вередливою. Біль, як правило, локалізується навколо пупка, хоча дитина зазвичай не вказує точну локалізацію болю. В подальшому з’являється нудота і блювання (можливо багаторазова), рідкий стілець і підвищення температури тіла в межах субфебрильних цифр (37-38°С). У більш важких випадках дитина займає вимушене положення, на боці, підібгавши ноги до живота. Діагностика повинна проводитися в повному обсязі з використанням всіх необхідних методів дослідження (огляд, лабораторне дослідження, УЗД та рентген органів черевної порожнини, а також бактеріологічний посів калу на наявність інфекційних захворювань).

Ознаки апендициту у підлітків

Ознаки апендициту у підлітків практично такі ж, як у дорослих людей. Підлітки можуть вже більш конкретно і детально описати свої скарги, відповісти на питання: з чого і коли це почалося? Була похибка в харчуванні? А так само можуть вказати точну локалізацію болю і її іррадіація (переміщення). Ще одним важливим моментом є те, що підлітки на відміну від маленьких дітей не заважають докторові провести повне об’єктивне і лабораторне обстеження.

Діагностику гострого апендициту починають зі збору анамнезу, далі приступають до об’єктивного огляду. Характерними симптомами гострого апендициту є: позитивний симптом Сітковського, Щоткіна-Блюмберга, Воскресенського, Кохера і Ровзінга. Крім характерної болю відмічається нудота, блювання, підвищення температури тіла до субфебрильних цифр, язик обкладений білим нальотом, кашель і зміна положення тіла посилюють біль. При розлитому перитоніті і важкої інтоксикації організму напруження м’язів черевної стінки може бути відсутнім.

Всі перераховані симптоми апендициту у підлітків повинен визначати кваліфікований лікар, тільки він може визначити наявність або відсутність їх. Не менш важливою є лабораторна діагностика, яка включає загальний аналіз крові та сечі. У цих аналізах виявляється лейкоцитоз (збільшення кількості лейкоцитів), лейкоцити в сечі. Для диференціальної діагностики з іншими захворюваннями використовують УЗД черевної порожнини та органів малого тазу, оглядову рентгенографію органів черевної порожнини, а також пальцеве дослідження прямої кишки.

Для дівчаток підлітків необхідний огляд гінеколога, так як клінічно запалення придатків матки, кіста яєчника, позаматкова вагітність протікають також. Всі перераховані ознаки говорять лише про одне, необхідна термінова госпіталізація в стаціонар для подальшого обстеження, так як дані захворювання можуть вимагати оперативного лікування. Головне не вживати ніяких заходів самостійно, до приїзду лікаря.