Інфекційний мононуклеоз у дітей: симптоми в порожнині рота, крові і пр + фото

У дитини почервоніло горло, підвищилася температура і збільшилися лімфатичні вузли – у такій ситуації батьки одразу підозрюють ГРВІ або звичайну ангіну, але деколи під такими звичними симптомами може ховатися і інше захворювання. Часто саме так і починається інфекційний мононуклеоз.

Інфекційний мононуклеоз – це наслідок проникнення в організм вірусу Епштейн-Барра. Хвороба дуже поширена, але дорослих людей вона вражає набагато рідше, ніж дітей. У групі максимального ризику знаходяться маленькі пацієнти у віковій групі від 4 до 15-ти років.Що стосується часу року, яскравих спалахів захворюваності з урахуванням цього фактора не спостерігається, вважається, що ймовірність захворіти однакова протягом усього року. Враховуючи той факт, що мононуклеоз зачіпає лімфатичну систему, висока ймовірність широкого поширення вірусу по всьому організму, що без прийняття необхідних заходів загрожує серйозними наслідками. Особливість захворювання криється ще й у складності його діагностування у дітей, що підвищує ризик неправильного або неповного лікування. Як запідозрити інфекційний мононуклеоз у дитини – спробуємо розібратися.

Основні симптоми захворювання

Реакція організму на потрапляння вірусу виникає відразу ж, спочатку страждають верхні дихальні шляхи – ушкоджується епітелій, слизова оболонка набрякає, мигдалини і лімфовузли збільшуються в розмірах.

Далі патогенний мікроорганізм проникає у в-лімфоцити і таким чином розповсюджується по всьому організму. Масштабне поширення вірусу відображається в результатах дослідження крові – з’являються нехарактерні мононуклеари (саме через це хвороба і одержала свою назву).

Інкубаційний період може коливатися в рамках 5-45 днів. Після одужання вірус до півтора років може виділятися з змивів носоглотки вірусоносія.

Залежно від симптоматичного комплексу, що проявляється під час хвороби, виділяють два різновиди мононуклеозу:

з типовою картиною (присутні виключно типові, основні симптоми);
нетипового перебігу (захворювання може протікати як з додатковими симптомами, так і взагалі без будь-яких проявів).

Прояви мононуклеозу у дітей залежать від того, на якій стадії знаходиться хвороба. Так, під час інкубаційного періоду немає ніяких симптомів, іноді цей етап може перетікати в приховану форму хвороби, коли протягом усього часу симптоматика не виражена.

Наступний етап – початкова стадія захворювання (триває в середньому від одного до 5-ти днів). Симптоми, які проявляються в цей час, типові для попадання будь-якої інфекції, тому поставити діагноз, спираючись лише на явні прояви, неможливо. У дитини на початковій стадії спостерігається зниження апетиту, швидка стомлюваність і постійна слабкість, дратівливість і підвищення температури тіла, дитина постійно хоче спати.

Вже на наступному етапі, у розпал захворювання, і проявляються характерні для мононуклеозу симптоми:

у лімфовузлах нагромаджуються клітини вірусу, тому вони збільшуються в розмірах. Під час пальпації неприємних відчуттів не виникає, вузли зберігають рухливість. При збільшенні лімфовузлів в черевній порожнині існує імовірність здавлювання нервових закінчень, що може призвести до гострих болів у животі та постановки помилкового діагнозу;
на мигдалинах з’являється характерний для ангіни наліт (накладення можуть бути у вигляді смуг або острівців, білого, жовтуватого або сірого кольору, по текстурі шорсткі і пухкі, легко знімаються, наслідків зняття у вигляді кровоточивості тканин не спостерігається);
з-за накопичення вірусних клітин в розмірах збільшуються селезінка і печінка;
дихання стає утрудненим;
з’являється закладеність носа;
дитині стає важко ковтати, з’являється біль у горлі;
ломота в м’язах, лихоманка;
іноді хвороба може супроводжуватися болями в шлунку.

На наступному етапі, під час регресу симптомів, прояви не змінюються, а лише стають менш інтенсивними.Під час повного одужання у дитини не спостерігається взагалі ніяких симптомів.

Фотогалерея: основні симптоми мононуклеозу у дітей

[wonderplugin_gridgallery id=”21″]

Хвороба може затягтися і протікати до півтора років з постійною зміною періодів загострення і ремісії.

Специфіка протікання мононуклеозу у дітей та можливі ускладнення

Як вже було зазначено раніше, діти більшою мірою схильні до інфекційного мононуклеозу, ніж дорослі. При цьому до двох років хвороба практично ніколи не виникає, так як організм малюка захищається антитілами, отриманими від матері.

По досягненню 2-3 років шанси захворіти у дитини зростають, тим більше що зустрітися з вірусом він може де завгодно. Згідно з проведеним дослідженням, у п’ятої частини здорових людей в слині знаходяться збудника захворювання, також поширити вірус можуть нещодавно одужали люди. Враховуючи той факт, що мононуклеоз передається повітряно-крапельним шляхом, захворіти їм нескладно. Часто діти інфікуються через контакт з іграшками або столовими приладами, які поміщали собі в рот інші діти.

Саме у дітей в клінічній картині хвороби часто зустрічається сухий риніт, він проявляється не тільки закладеністю носа, але і появою нічного хропіння і набряків повік.

Так як хвороба вражає лімфатичну систему, у дітей спостерігається імунодефіцит. Це призводить до підвищення ймовірності приєднання до існуючої ще й інших інфекцій, що значно ускладнює лікування. Наслідком запізнілого реагування на проблему може стати запалення печінки в легкій формі. У поодиноких випадках у дітей виникають серйозні ускладнення – порушення дихання та розрив селезінки.

Що робити, якщо виникли підозри на мононуклеоз?

Щоб розвіяти всі сумніви, батькам при обнаруженииу дитини ознак нездужання і лихоманки потрібно відразу відправитися на прийом до лікаря. Перед візитом можна діяти симптоматично, не вдаючись до якогось конкретного лікування. Так, при підвищенні температури можна прикласти до чола холодний компрес, встановити постільний режим і пропонувати напої у великих кількостях.

Діагностування захворювання за його симптомами може стати причиною неправильного лікування. Дуже важливо провести комплексне обстеження організму, показати дитину загальному фахівця, який зміг би оцінити ситуацію в цілому. Слідування за симптоматичними проявами часто наводить на помилковий слід. Так, наліт на мигдалинах, температура та біль у горлі наводить на думку про ангіні, а її лікування шляхом прийому антибіотиків часто викликає алергічну реакцію, що встановлює додаткові, ніяк не пов’язані з основним захворюванням симптоми.

Перш ніж робити які-небудь заходи з лікування, потрібно здати кров на аналіз. Дослідження допоможе виявити характерне для мононуклеозу наявність атипових мононуклеарів, що і дозволить поставити точний діагноз.