Лихоманка у дітей: причини і можливості її адекватного лікування

Температура людського організму в нормальних ситуаціях строго контролюється нервовою системою для того, щоб не допустити виражених зрушень у метаболізмі. Однак при екстремальних умовах, щоб прискорити протікання несприятливого періоду, організм сам збільшує температуру тіла і посилює перебіг метаболічних процесів, прискорює реакції життєдіяльності. Цей процес носить назву лихоманка.

Відмінність лихоманки від перегрівання

Існує другий варіант збільшення температури тіла — це перегрівання. Гіпертермія виникає в результаті порушення механізмів терморегуляції і переважання теплопродукції над тепловіддачею, зважаючи на її недостатність, у результаті чого відбувається підвищення температури тіла. Причини перегрівання можуть бути як зовнішніми (в результаті посилення утворення тепла під впливом факторів фізичної або хімічної природи), так і внутрішніми (при порушеннях в гіпоталамусі і проблемах, пов’язаних з мітохондріями клітин). Формування гіпертермії відбувається без участі імунної системи і не може протікати довгостроково, так як в подальшому виникають незворотні зміни у вигляді денатурації білків і порушення гомеостазу, в результаті чого відбувається розвиток гемолізу, геморагічного синдрому, загибель нейронів (при підвищенні температури тіла до 42оС). Летальний результат наступає при перегріванні до 43оС.

Синдром лихоманки може досить довго мати місце, не завдаючи істотної шкоди організму, зміни гомеостазу носять оборотний характер, так як процеси його розвитку засновані на тому, що виникає тимчасове порушення механізмів терморегуляції і відновлення їх на більш високому рівні.

Поняття про лихоманці

Лихоманка – це процес, що носить неспецифічний характер і має загальний патогенез при будь-якій патології. Причини лихоманки (або пускові чинники) – це пірогени, які бувають як зовнішніми (компоненти мікроорганізмів), так і внутрішніми (речовини самого організму).

Принцип даного процесу полягає в тому, що точка температурної рівноваги тимчасово переходить на більш високий рівень, механізми терморегуляції при цьому залишаються незмінними.

Патогенез лихоманки

Терморегуляція необхідна для того, щоб температура ядра тіла, що складають головний мозок, органи грудної, черевної порожнини і тазу, постійно підтримувалася на одному рівні. Це забезпечується рівновагою між швидкістю утворення тепла і швидкістю його віддачі. Теплопродукція залежить від роботи м’язів і від обміну речовин, що протікає в органах. Тепловіддача відбувається в результаті втрат тепла шляхом конвекції, кондукции і тепловіддачі (випарної та радіаційної). Центри терморегуляції знаходяться в гіпоталамусі. Передня його частина контролює тепловіддачу, центри в задній частині відповідають за теплопродукцію. Управління теплопродукцией відбувається через вплив на термогенез, який буває сократительным (м’язова тремтіння і активність) і несократительным (посилення обміну речовин шляхом активації функції щитовидної залози і діяльності симпатичної нервової системи).

Настановна крапка температурного балансу — це температура гіпоталамуса (37оС), при цьому процеси утворення і віддачі тепла знаходяться в рівновазі. Даний показник може змінювати свій рівень при дії на гіпоталамус цитокінів та інших речовин, що проникають через ділянку, де проникність гематоенцефалічного бар’єру підвищена (в передньому гіпоталамусі, в центрі скупчень нейронів, що виробляють сигнали для порівняння температурних сенсорів).

У дорослих підвищення температури відбувається в основному шляхом зниження тепловіддачі.

Патогенез лихоманки у дитини

У маленьких дітей основну роль в формуванні відіграє недрожательный термогенез і посилення метаболізму (під вплив гормонів надниркових залоз) в бурому жирі, розташованому в грудочках Біша щік , між лопатками, по ходу аорти і великих судин, в медиастинуме, уздовж хребетного стовпа, в порожнині живота. До кінця першого місяця життя його запаси практично витрачаються. Так як дитина при лихоманці калорій витрачає значно більше, ніж дорослий, то діти швидко і часто худнуть. Що відбувається при цьому розпад жирів посилює ймовірність кетоацидозу і сприяє обваження клінічної картини лихоманки.

Причиною збільшення температури тіла дитини є, як правило, будь-які інфекційні захворювання, які активують імунітет і неспецифічний захист організму. Інфекційний фактор активує клітини, що відповідають за фагоцитоз. При цьому фагоцити активно продукують інтерлейкін-1,який є пирогеном і володіє безліччю ефектів: посилює утворення простагландинів, С — реактивного білка, підвищує активність фагоцитозу, збільшує продукцію Т-хелперів, освіта і диференціювання В-лімфоцитів, стимулює секрецію імуноглобулінів. Таким чином, лихоманка при інфекційному захворюванні носить захисний характер, що виникає в результаті активації вродженого імунітету.

Періоди лихоманки

У розвитку гарячкового процесу виділяють наступні періоди:

Перша стадія триває близько 4 годин при нормальному перебігу процесу;
Стадія стійкої температури говорить про те, що змінена настановна крапка. При цьому механізми терморегуляції протікають нормально, продукція тепла і його віддача рівноцінні, хворий не відчуває ні спеки, ні холоду судини шкіри, що розширилися, її температура підвищилася, пройшов озноб. Ця фаза може тривати до декількох тижнів.
Стадія зниження температури виникає при виснаженні пірогенів і припинення їх утворення в результаті впливу антипіретичних речовин (природних або штучних). На цій фазі відбувається різке посилення віддачі тепла в результаті зниження настановної точки шляхом стимуляції потовиділення, перспірації і діурезу. Зниження температури може відбуватися двома шляхами: поступовим (протягом декількох днів) і швидким (протягом однієї – двох годин). При цьому другий варіант падіння небезпечний розвитком колапсу.

Ускладнення лихоманки

В даний час достовірно встановлено, що гіпертермія сприяє усуненню збудника і перешкоджає його поширенню шляхом активації неспецифічного імунітету. Але ця ж лихоманка може стати причиною розвитку патологічних процесів в результаті того, що виснажуються компенсаторні сили організму. Значення при цьому мають вік дитини, його особливості і загальний стан.

Особливо небезпечним може стати гіпертермічний синдром, який має місце при патологічному перебігу лихоманки. Характеризується тим, що при збільшенні температури відбуваються виражені зміни в мікроциркуляторному руслі, порушення метаболізму і недостатність всіх органів і систем.

У дітей гіпертермія небезпечна у випадках:

Якщо є важке захворювання легенів і серцево-судинної системи, тяжкість якого може збільшитися при лихоманці;
Якщо температура висока (більше 41С);
Якщо діти до 5-ти років мають ризик розвитку фебрильних судом;
Якщо дитині ще не виповнилося двох місяців життя;

Лікування лихоманки

Найбільш оптимальними засобами при гіпертермії вважають ті, які здатні знижувати негативні симптоми лихоманки, не сильно пригнічуючи фізіологічні процеси в організмі. Також враховуючи, що більшість пацієнтів є діти, важливим критерієм вибору є безпечність лікарського препарату і його доведена ефективність. Тому в даний час з усього переліку жарознижуючих засобів ВООЗ рекомендують для використання у дітей тільки парацетамол та ібупрофен.

Основними ефектами парацетамолу є: жарознижуючий, знеболюючий і невираженний протизапальний. Механізм його дії заснований на пригніченні утворення простагландинів та блокади циклооксигенази. Причому ефект реалізується, в основному, в ЦНС і периферична дія слабко виражена. Метаболізм препарату має особливості, які залежать від віку і обумовлені ступенем зрілості ферменту цитохром Р-450. Ліки ефективно в дозі 50 мг на кг маси дитини, при перевищенні цієї дози можлива токсична дія на печінку. Також при недостатності ферментної системи препарат може викликати гемоліз і гемолітичну анемію.

Ібупрофен має більш вираженим дією (як центральних, так і периферичних), що пояснює його сильні жарознижувальний, протизапальний і знеболювальний ефекти. Клінічними дослідженнями було встановлено, що ефект зниження температури набагато вище у ібупрофену в дозі 7 мг/ кг, ніж у парацетамолу з дозуванням 10 мг на кг маси тіла дитини. Дані підтверджувалися більш значним падінням температури тіла через чотири години після прийому у більшості дітей.

Значний протизапальний ефект ібупрофену пояснюється тим, що він викликає блокаду циклооксигенази не тільки в центральній нервовій системі, але й у запальному вогнищі (виражена периферична дія). Підсумком цього є зниження вироблення фагоцитарными клітинами медіаторів і білків гострої фази запалення. У числі інших зменшується і продукція інтерлейкіну-1, який належить до ендогенних пирогеном. Зменшення його концентрації прискорює зниження точки рівноваги і нормалізації температури.

Знеболюючий ефект ібупрофену також носить подвійний характер: як центральний, так і периферичний. Болезаспокійлива дія є дозозалежною, виражено сильніше, ніж у парацетамолу і проявляє себе вже при застосуванні препарату в дозі 5 мг на кг маси тіла дитини. Інтенсивність болю знижується протягом години після прийому лікарського засобу, максимальний ефект настає через дві години. Аналгезуюча дія зберігається протягом восьми годин, що дозволяє використовувати лікарський засіб при болях в горлі помірної та слабкої інтенсивності, болю при запаленні мигдалин, середнього вуха, вираженої зубного болю, а також для нівелювання небажаних наслідків і реакцій, що виникають після щеплень.