Катаракта у дітей до року і старше (вроджена і пр): причини, симптоми, лікування та ін

Зір відіграє дуже важливу роль у процесах вивчення та адаптації в навколишньому світі, для дитини це дуже цінний механізм для розвитку. На жаль, багато хвороби очей значно помолодшали, фахівці пояснюють це погіршенням екологічних умов, неправильним способом життя, який ведуть багато людей, і високими навантаженнями з-за постійного контакту з телефонами та комп’ютерами. Під час візиту до лікаря діагноз «катаракта» наводить багатьох батьків до стану шоку і все із-за страху, що дитина може назавжди втратити радості бачити навколишній світ у всіх його барвах. Подібні побоювання часто виявляються безпідставними – сучасні технології дозволяють загальмувати деструктивні процеси, що відбуваються в органі, але це за умови своєчасного звернення за допомогою. У немовлят таке захворювання зустрічається вкрай рідко – лише кілька випадків на 10 тисяч новонароджених, але при цьому під впливом певних факторів захворювання може розвинутися в будь-якому віці, вже як набута патологія.

Вроджена катаракта: причини і симптоми

Багато хто помилково вважають, що катаракта – це формування плівки на кришталику, яка заважає нормальному сприйняттю навколишніх предметів за допомогою зору. Насправді ж хвороба знаходиться не зовні, а всередині ока, тобто катаракта – це помутніння речовини в кришталику, що і перешкоджає нормальному проходженню світла.Здоровий кришталик абсолютно прозорий, а помутніння викликає зниження гостроти зору і без відповідного лікування може призвести до повної його втрати.

Таке захворювання, як катаракта може розвиватися на одному оці або відразу на обох. У випадку з вродженим типом найчастіше хвороба поширюється на кришталики в обох очах. Достовірно встановити, чому ж ця патологія має місце у новонароджених, досі не вдалося, але існує ряд факторів, які створюють сприятливі умови для розвитку хвороби і в ряді випадків призводять до активізації:

спадковий характер. Дослідження показали, що у кожного четвертого дитини з діагнозом вроджена катаракта батьки або страждали від аналогічного захворювання, або мали до нього схильність. Це дало підстави стверджувати, що захворювання може передаватися генетичним шляхом;
захворювання матері, перенесені під час вагітності. Ряд інфекційних хвороб, які довелося перенести майбутній мамі, може спровокувати внутрішньоутробний розвиток у дитини катаракти (цитомегаловірус, вітрянка, краснуха, токсоплазмоз тощо);
хронічні захворювання матері (цукровий діабет, галактоземія, хвороба Вільсона-Коновалова);
катаракта нерідко виникає на тлі наявності у малюка генетичних патологій за типом синдрому Дауна та синдром Вернера.

Основне симптоматичне прояв захворювання – це зниження гостроти зору, помутніння і нечіткість одержуваної картинки (іноді відбувається повна втрата зору). Немовля не може поскаржитися на проблему, а тому запідозрити катаракту можна на підставі наступних симптомів:

на зіниці є помутніння у вигляді невеликої точки або у формі диска;
реакція на світло є, а ось погляд на батьків або конкретних предметах малюк не фіксує, за пересуванням об’єктів не стежить;
косоокість;
коли малюк розглядає якийсь предмет, то він повертається однією стороною – здоровим оком (при односторонній катаракті).

Фотогалерея: основні симптоми вродженої катаракти

[wonderplugin_gridgallery id=”34″]

Помітити повну катаракту (тобто повне помутніння кришталика) у новонародженого не складно – це під силу навіть без спеціальних пристосувань. Найчастіше саме батьки помічають одразу після народження або протягом перших трьох місяців життя малюка, що колір зіниці у дитини нездоровий.

Перевірити гостроту зору у новонародженої дитини непросто, масштаб проблеми для початку визначають орієнтовно, спираючись на обсягах помутніння.

Катаракта придбаного типу у дітей

Набута катаракта виникає зазвичай в старшому віці і часто має односторонній характер. Ця форма хвороби може виникнути у дитини з таких причин:

травматичні пошкодження ока (проникаючі поранення, контузії);
наслідок хірургічного втручання, проведеного на очному яблуці;
прийом певних медичних препаратів;
запальний процес усередині очного яблука;
новоутворення (пухлини) всередині ока
хвороби ендокринного типу (найчастіше – цукровий діабет);
хвороба Вільсона-Коновалова неврологічного типу.

Варто відзначити, що є фактори, які значно підвищують ризик розвитку катаракти у дитини. В першу чергу, це відсутність адекватного лікування цукрового діабету, по-друге – неправильне, нераціональне харчування.

Основні симптоми аналогічні вродженому типу захворювання, однак вчасно виявити проблему набагато легше – дитина вже може вказати на те, що починає бачити гірше. Для катаракти характерно:

зниження інтенсивності сприймаються квітів;
неприємні відчуття при яскравому освітленні (часта скарга – це реакція на фари автомобілів);
помутніння кришталика (поява на зіниці каламутній області);
картинка стає менш чіткою, перед очима ніби пелена або туман.

Якщо дитина почала скаржитися на мінімальне погіршення зору, відразу ж потрібно звернутися до офтальмолога для проведення обстеження. Своєчасне реагування допоможе уникнути самого небезпечного ускладнення хвороби – повної сліпоти.

Методи лікування дитячої катаракти

Поставити діагноз «катаракта» може тільки лікар, грунтуючись на даних зібраного анамнезу і на результатах проведеного офтальмологічного дослідження.

Сучасні технології дозволяють лікувати катаракту, причому на ранніх стадіях процесу лікування найменш травматично. Існує два способи – медикаментозне вплив і хірургічне втручання.

Медикаментозна терапія передбачає використання спеціальних очних крапель, які сприяють гальмування негативних процесів у кришталику і призводять до розсмоктування сформованого помутніння. Важливо розуміти, що такий підхід працює не у всіх ситуаціях, іноді хірургічне втручання просто необхідне, причому, чим раніше – тим краще. Відсутність лікування може призвести до неизлечимому ускладнення – амбліопії (сліпота із-за бездіяльності). Залежно від віку пацієнта, стану його очі можуть бути запропоновані такі типи операцій:

интракапсулярная екстракція – кришталик віддаляється разом з капсулою, экстакапсулярная – без капсули;
метод кріоекстракціі – під час процедури кришталик примораживается до інструменту і витягується;
факоемульсифікація – через кілька маленьких розрізів на кришталик впливають ультразвуковими імпульсами, що перетворює його в емульсію, яка потім і витягується лікарями.

Замість видаленого кришталика в око поміщається спеціальна лінза (штучний кришталик), яка і буде виконувати функції витягнутого елемента.