Дитині 3 роки не розмовляє, що робити батькам, як навчити, логопедичні заняття та інше + поради доктора Комаровського, відео

Мами й тата з самого народження малюка починають спілкуватися з ним, розрізняючи інтонації плачу і міміку, передбачаючи бажання. Батьки з нетерпінням чекають зверненої до них посмішки, боязких кроків, а потім і перших слів. Як правило, до 9-12 місяців мова дитини обмежується простими звуками і складами. При цьому дитина розуміє набагато більше, але через нерозвиненість мовного апарату йому поки складно пов’язувати між собою і вимовляти довгі слова. У нормі малюк повинен складати невеликі розповіді з кількох пропозицій і запам’ятовувати дитячі віршики до трьох років. Якщо цього не відбувається, більшість батьків починають бити тривогу і задаватися питаннями: що робити і як навчити дитину розмовляти.

Страхи батьків: що робити, якщо дитині 3 роки, а він майже не розмовляє

Не існує певних критеріїв мовленнєвого розвитку дітей до трирічного віку. На думку доктора Комаровського, дитина може спілкуватися жестами, звуками, окремими складами і це не буде вважатися патологією при динаміці розвитку. Наприклад, якщо звуків, які вимовляє дитина, стає більше, склади починають складаються в слова, нехай і незрозумілі для оточуючих, а жести супроводжуватися «муканням» — приводів для тривоги немає, просто дитина розвивається по своїй програмі.

Всі норми розвитку, в тому числі і формування мовлення у дітей до трьох років, — орієнтовні, оскільки кожна дитина має свій характер, індивідуальні та генетичні особливості.

Довіряти корекцію затримки мовного розвитку у дитини краще професіоналам. Ми рекомендуємо звертатися до фахівців клініки «Алвиан».

Які ознаки повинні насторожити

Якщо ситуація з дитиною відповідає хоча б одному з пунктів, описаних нижче, потрібно звернутися до фахівців для з’ясування причин проблеми і способів її розв’язання:

• відсутність реакції на гучні звуки і посмішки при спілкуванні з дорослими в дитинстві (пізніше проявляється в тому, що дитина не дивиться на людину, взаємодіє з ним);
• нерозуміння до півтора років промови дорослих, невиконання простих прохань («йди до мене», «дай руку», «покажи на картинці кішку»);
• підвищене слиновиділення, напіввідкритий рот, малюк часто давиться їжею;
• вимова слів і навіть речень абсолютно не до місця, відтворення почуті раніше фраз без розуміння їх значення (у 2-3 роки);
• змазана невиразна мова, стрибкоподібний тембр, доповнення або пропуск звуків у словах;
• небажання видавати наслідують звуки під час ігор, наприклад, «бі-бі», «вж-ж-ж» (до 1,5 року);
• невміння використовувати відмінки, неправильні закінчення слів (до 3 років);
• відсутність динаміки у вимові звуків або слів протягом 2-3 місяців.

Ставити якийсь діагноз до досягнення дитиною трьох років (при відсутності явних патологій) не можна.

Рівень мови 3-4 річну дитину: пропозиції та активний словниковий запас

Ознаками вікової норми у мовленні трирічної дитини є:

• вміння промовляти власне ім’я та прізвище і імена домочадців;
• постійне поповнення активного словникового запасу;
• перехід від простих пропозицій, до складних;
• короткі міркування;
• присутність зміни інтонації (питальних, які стверджують фраз);
• вміння переказувати події, казки, мультфільми;
• виділення властивостей предметів (каша гаряча, сніг холодний, колючий светр, кавун солодкий);
• правильне вживання часів дієслів;
• активний словниковий запас складається приблизно з 1000 слів.

До 3,5–4 років мова стрімко розвивається, з’являються нові поняття, іноді придумані самою дитиною. Словниковий запас збільшується до 2000 слів. Малюк здатний довго міркувати, підтримувати бесіду, складати вірші і казки або переказувати події дня. У цьому віці такі проблеми, як нечітка вимова, заміна шиплячих звуків на свистячі («ж» на «з», «ш» на «с»), а також невміння вимовляти «л» або «р», вважаються допустимими, і не потребують коригування.

Дизартрія

Це захворювання являє собою розлад артикуляції внаслідок порушення передачі імпульсів від головного мозку. Воно характеризується слабкістю або, навпаки, підвищеним тонусом м’язів мовного апарату. Основна причина патології — ураження периферичної і центральної нервової системи при пологових травмах, перенесення інфекційних захворювань внутрішньоутробно.

Порушення мови при дизартрії різноманітні і залежать від того, який з відділів головного мозку було порушено. Важкий ступінь виникає при ДЦП (дитячий церебральний параліч) і діагностується в дитячому віці, легка — супроводжується порушенням дихання, укороченою подъязыковой вуздечкою, тремором підборіддя. Дитина може плутати звуки, переставити склади місцями, темп мовлення переходить від монотонного до скандуючому, слова вимовляються нерозбірливо або, навпаки, чітко і по складах.

Дислалія

Дислалія характеризується порушенням вимови групи звуків за умови нормального слуху і відсутності патологій з боку мовного апарату. Розрізняють кілька форм захворювання:

• фізіологічна — обумовлена недостатнім розвитком артикуляції (важко вимовляти свистячі і шиплячі звуки, а також тверде «р») і проходить самостійно після 3-4 років (іноді після 5-6);
• механічна — дефект мови виникає в результаті неправильного будови мовленнєвого апарату (коротка вуздечка під язиком, високе небо, висунута нижня щелепа). Така патологія може бути вродженою, придбаної і спадковою.

Алалія

Це утруднене розвиток чи повна відсутність мовлення, яке виникає при порушенні відповідного центру в корі головного мозку. Фактори розвитку алалії різні:

• внутрішньоутробна інфекція;
• токсикоз;
• травми при інструментальних пологах і наркоз;
• запалення головного мозку в ранньому віці;
• тривала відсутність дихання (більше 5 хвилин).

Розрізняють два основних види патології: моторна та сенсорна.

При моторній алалії дитина розуміє мову оточуючих, але не може відтворювати слова правильно. Інтелект малюка збережений, але в силу відсутності або обмеження можливості спілкуватися малюк відстає від однолітків. Для таких дітей характерні слабкий розвиток дрібної моторики (невміння тримати ложку, труднощі з зав’язуванням шнурків), відсутність лепету. Мова формується до 5 років зі стійкими порушеннями граматичного ладу — перестановка і заміна звуків і складів усередині слова (чашка — «чакша», мо-ло-до — мо-ко-ло»), неузгодженість відмінка, роду, числа.

Сенсорна алалія — це порушення сприйняття мовлення при нормальному слуху. Дитина не розуміє оточуючих при цьому може повторювати почуті слова правильно (ехолалія). При сенсорній формі інтелект дитини нерозвинений, спостерігається підвищена чутливість до шуму. Мова нагадує незрозумілі, часто повторювані і безглузді звуки і вигуки.

В залежності від того, наскільки пошкоджені відділи мозку, алалія буває слабко (після коригування діти можуть навчатися у школі), ситуативної (здатність говорити не може при стресах), а також супроводжується повною відсутністю мови.

Порушення слуху

Подібні порушення в ранньому віці ускладнюють сприйняття мови оточуючих, з-за чого дитина не може аналізувати зміст сказаного і правильно відтворювати слова. Обширність проблеми залежить від слабкості слуху, а також від того, в якому віці відбулися порушення:

• вроджена форма;
• придбана в період сформованих навичок мовлення в 2-3 роки (в цьому випадку діти можуть не розрізняти окремі звуки, але вловлюють сенс сказаного завдяки словосполученнями (наприклад, «плюшевий ведмедик» і «пластмасова миска») чи рухів губ співрозмовника).

Аутизм

Аутизм — це порушення загального розвитку дитини з збереженим інтелектом, слухом, мовним апаратом і здатністю аналізувати звуки. Діти-аутисти не мають потребу в спілкуванні і соціальній взаємодії, мотиви і вчинки оточуючих їм незрозумілі, а близькі люди сприймаються як неживі предмети і часто лякають їх своїми спробами взяти на руки або обійняти. Затримка мовного розвитку обумовлена відсутністю потреби у спілкуванні.

Психологічні і соціальні причини

До психологічних і соціальних причин затримки мовленнєвого розвитку належать:

• несприятлива ситуація в сім’ї (малюк вчиться на прикладі батьків та інших домочадців, тому якщо в родині говорять дуже швидко, нечітко, спеціально спотворюють слова, спілкуючись з дитиною («вава», «рідина», «амать»), відбувається неправильне формування вимови;
• синдром госпіталізму — затримка фізичного, емоційного і мовного розвитку у дітей, змушених тривалий період знаходиться далеко від батьків (вони втрачають інтерес до нового, стають апатичними, неконтактними, часто замикаються в собі. Мова таких дітей розвивається з запізненням, одноманітна, в ній присутня негативізм);
• педагогічна занедбаність (брак спілкування з дитиною до року, при якій не формується пасивний словниковий запас, відсутня мотивація до мови; гіперопіка, коли батьки все вирішують за малюка, не даючи йому висловлюватися самостійно);
• психологічні травми на тлі несприятливої обстановки в сім’ї;
• функціональна дислалія — неправильне вимова звуків тільки в окремих словах, тоді як в інших вони вимовляються чітко. Наприклад, «мафынка» (машинка) і «шина», «жабор» (паркан) і «паркан».

Серед причин функціональної дислалии виділяють наслідування мови дорослих (якщо вони говорять занадто швидко, невиразно, «сюсюкають»), білінгвізм (присутність в сім’ї двох і більше мов), відсутність зацікавленості з боку батьків у формуванні правильного мовлення, розлад фонематичного слуху.

Що робити і до кого звертатися

Якщо до трьох років мова розвинена на недостатньому рівні, слід відвідати педіатра для виявлення можливих проблем медичного і психологічного характеру. Як правило, він не ставить діагноз, але вислухавши скарги, поспостерігавши за дитиною і вивчивши медичну історію малюка, може дати направлення до фахівців різного профілю:

• отоларинголог — займається захворюваннями вуха, горла і носа і може діагностувати патології будови мовленнєвого апарату (коротка вуздечка під язиком, тонус м’язів язика і м’якого піднебіння);
• логопед проводить заняття для постановки правильної вимови;
• невролог — визначає причини затримки мовленнєвого розвитку, пов’язані з патологіями відділів головного мозку;
• психолог — виявляє немедичні фактори, такі як дитячі страхи, небажання спілкуватися, неврози, педагогічна занедбаність.

Як навчити дитину розмовляти в 3 роки: поради батькам

При серйозних патологій корекцією мови займаються вузькі фахівці: логопеди, дефектологи. Можливо медикаментозне рішення неврологічних проблем. Якщо ж дитина просто не поспішає розмовляти або живе в несприятливій мовному середовищі, допомогти йому впоратися з проблемою в силах самих батьків.

Основні рекомендації:

• діалог (навіть якщо малюк не може повноцінно відповісти, під час розмови слід підштовхувати його до прагнення висловлювати думки. Наприклад, збираючись на прогулянку, запитувати які іграшки він хоче взяти з собою, а щоб запобігти спробу вказати жестом, діалог повинен відбуватися далеко від предметів, які обговорюються. У розмові з малюком треба ставити питання так, щоб на нього можна було відповісти коротко — так або ні);
• спілкування з однолітками та іншими дорослими (вдома діти можуть лінуватися вимовляти слова тоді, коли батьки розуміють прохання зі звуку чи жесту. Але потрапляючи в іншу обстановку, дитина зустрічає нерозуміння з боку оточуючих, і йому доводиться вчитися говорити правильно);
• розширення кругозору (називання предметів і їх ознак під час прогулянок, відвідування нових місць);
• вправи на розвиток асоціативного мислення (грати можна на вулиці або просто виглядаючи у вікно. Загадавши предмет в межах видимості дитини, дорослий описує його якості: «я дивлюся на велику, червоної, металеву…що?». Дитина знаходить загаданий предмет і називає: «машину!»);
• читання книг (знайомить з новими словами, побудовою фраз);
• розвиток дрібної моторики (центри, відповідальні за її розвиток і формування мови в головному мозку розташовані поруч, тому при стимулюванні одного з них задіюється і другий);
• навчання батьків спеціальним вправам, які можна виконувати вдома (наприклад, такі: пускати бульбашки в склянці з водою, використовуючи для цього коктейльну соломинку для розвитку дихання; намазати плоску тарілку медом або шоколадом і дати дитині облизати — для розробки м’язів мови.

На думку доктора Комаровського, читання дитячих книг поповнює словниковий запас дитини. Справа в тому, що просто розповідаючи казку, батьки використовують свій лексикон, а при читанні, вимовляють нові для малюка слова, повторюючи їх кілька разів, промовляючи по складах і пояснюючи значення.

Як вчити розмовляти дітей 2,5–3 років — відео

Ігри на розвиток дрібної моторики — фотогалерея

Пальчикова гімнастика для розвитку мовлення — відео

Як проводити логопедичні заняття з дітьми

Гімнастика для свистячих звуків спрямована на відпрацювання вимови «з», «сь», «з», «зь» і «ц». Основою є артикуляція звуку «з» — базового для цієї групи.

Артикуляційна гімнастика свистячих звуків («з», «з», «ц») — відео

Ставити шиплячі зазвичай починають зі звуку «ж», так як для нього (на відміну від вимови «ш») потрібно участь голоси).

Артикуляційна гімнастика для шиплячих звуків («ш», «ж», «щ», «ч») — відео

Артикуляція м’якого звуку «л» відрізняється від твердого тим, що губи при його проголошенні кілька відтягуються в сторони.

Артикуляційна гімнастика для звуків «л», «ль» — відео

Погані приклади того, як вчити дитину говорити: поширені помилки

Головна помилка батьків при затримці мовного розвитку — заперечення проблеми. Якщо 3-річна дитина говорить мало, невиразно, плутає слова і переставляє звуки — це свідчить про патологію, яка не вирішиться сама по собі. Малюкові потрібно допомогти, обстежити його у фахівця і займатися з ним. Чим раніше це відбудеться, тим швидше дитина наздожене однолітків.

Найбільш частими причинами порушення мови є соціальні чинники, які батьки можуть вирішити самостійно.

Чого не слід робити:

• намагатися виконувати всі рекомендації спеціаліста — це може викликати у малюка стрес або заперечення (навіть якщо більшу частину часу дитина проводив перед екраном телевізора, не можна різко забороняти його перегляд; це краще робити поступово, вибираючи розвиваючі мультфільми);
• займатися без згоди дитини (всі заняття повинні проходити в ігровій формі, змусити вчитися — поганий спосіб мотивації);
• дратуватися, якщо відразу нічого не виходить, або малюк відмовляється грати, відповідати, слухати казку (причиною мовчання може бути образа на крики і обвинувачення);
• принижувати дитину (від батьків потрібна підтримка, похвала, навіть за найменші успіхи);
• лаяти за невдачі і лякати походом до лікаря (наслідками такої поведінки може стати боязнь неправильного вимови і навмисне пропускання певного слова в мовленні, зацикленість на помилковому варіанті).

Поправляти мова дитини потрібно м’яко, в дружній формі, але не від випадку до випадку, а постійно. Інакше дитина сам заплутається, де він сказав вірно, а де помилився. Важливо вчасно почати заняття, оскільки навички, отримані в дитинстві, важко піддаються коригуванню в шкільному віці.

Досвід батьків дітей з затримкою мовного розвитку

Дійсно, в цьому віці дитина вже повинен розмовляти. Мій малюк теж досить довго мовчав. Природно, я дуже переживала, зверталася до лікаря, але невропатолог мені пояснив, що дитина повинна почати розмовляти максимум до трьох років. Якщо цього не відбувається, то, швидше за все, присутня якась патологія. Я думаю, якщо дитина намагається говорити, нехай навіть і мало слів, це вже добре, головне, щоб його словниковий запас збільшувався. А ось якщо дитині три роки і він не говорить абсолютно і навіть не намагається, в цьому випадку необхідна консультація з фахівцем.

Оля Мурзик

http://www.bolshoyvopros.ru/questions/1181624-chto-delat-esli-rebenok-v-3-goda-ne-razgovarivaet.html

У моєї знайомої хлопчик, народжений ЕКО, теж довго не розмовляв, хоча дуже рухливий і тямущий. Їй порадили поговорити зі своїм педіатром, потім з невропатологом. Дитячий невропатолог направив на вимірювання ВЧТ (внутрішньочерепного тиску). Виявилося, воно підвищено. Після призначеної терапії дитина почав говорити так, що не зупиниш. Мабуть, тиск на певні ділянки мозку гальмує мовний центр.

Міла Жужу

http://www.bolshoyvopros.ru/questions/1181624-chto-delat-esli-rebenok-v-3-goda-ne-razgovarivaet.html

Молодшому сину 2 роки ставили «порушення складової структури слова», в 3 — дизартрию, часткові парези під’язикових і щелепних м’язів (ніби правильно описала??). В 3,5 почали займатися (раніше його просто не брали). Важко сказати, чого конкретно він не вимовляв, мова — повна каша в роті, ледве зрозуміла навіть близьким. Можна було вичленувати окремі «мама», «тато», «дай», не завжди з першої спроби. За рік занять мова зібрали в купу, вона все одно характерна — шепеляво-гнусаво-монотонна, але, принаймні, вже виразна. Три літніх місяці без занять — все знову почала «розсипатись». Зараз повернулися на до-річний рівень, але — ростовий стрибок, і мова вже знову синіє при навантаженнях, а ротик знову почав кривитися(( Знову здрастуйте, невролог і остеопат. Для порівняння, старшому синові той же логопед поставив «л» за 2 місяці і «р» — за 3. Але у старшого ні про яку дизартрії мовлення немає.

OLГA

http://2009-2012.littleone.ru/archive/index.php/t-4723005.html

У сина теж слабкі м’язи мови. На 4 роки не говорив «р» (тверде та м’яке), «л», «ж» і «ш» говорив нечітко (трохи шепелявить). Цілий рік в логосаду займалися звуком «л» (твердим). Нам сказали, що норма автоматизації цього звуку — 2 місяці-2 роки. Почали в жовтні. Займалися, робили вправи, ходили на фізіотерапію (біоптрон). «Л» автоматизировалась до травня! Влітку саме по собі з’явилося «р» м’яке (майже автоматизовано). Зараз працюємо над «р» твердим — робимо вправи для мови. Поки звук є тільки в ізольованому варіанті. Логопед робить масаж мови. «Ж» і «ш» поки правильно звучить тільки в складах, а в словах не дуже. Але до них логопед ще не добрався. У доньки ж «л» і «р» поставили за 2 місяці.

Я. нік

http://2009-2012.littleone.ru/archive/index.php/t-4723005.html

Мова є невід’ємною умовою формування особистості дитини, розвитку її інтелекту, успішної адаптації в соціальному середовищі. Завдання батьків — вчасно помітити проблему і докласти всі зусилля до її подолання.