Кропив’янка — найбільш часто зустрічається дерматологічна патологія, яка розвивається внаслідок дії того чи іншого подразника. Іншими словами, це різновид алергії, з якою можуть зіткнутися як дорослі, так і діти. Коли не вдається виявити чинник, який міг спровокувати подразнення шкіри, кропив’янку називають ідіопатичною.

Опис захворювання

Ідіопатичну кропив’янку відносять до групи алергічних захворювань. Проблема полягає в тому, що не вдається виявити точну зв’язок між впливом тих чи інших негативних факторів і проявом запалення на шкірі. Захворювання розвивається внаслідок аутоімунних порушень. У пацієнта виявляється гіперчутливість до клітин власного організму.

Запалення шкіри часто розвивається після контакту з деякими металами, вживання шоколаду, цитрусових або фруктів з яскравим забарвленням. У цьому випадку подразники лише служать поштовхом для алергічної реакції організму. Першопричина патологічного процесу лежить саме в збоях роботи імунної системи.

Фахівці виділяють три форми ідіопатичної кропив’янки:

1. Істинна алергічна кропив’янка. Запалення шкіри розвивається, як реакція на конкретний аутоаллерген (речовина, що виділяється самим організмом).
2. Псевдоалергічна кропив’янка. Провокуючим фактором виступають фізичні або хімічні подразники (вода, холод, сонце, мороз).
3. Контактна кропив’янка. Ідіопатична реакція розвивається при тривалому контакті шкіри з дратівливими речовинами (металами, косметикою, синтетичної одягом і т. д.)

Справжня ідіопатична кропив’янка — досить рідкісна патологія. Зустрічається вона лише у 3% населення Землі. Захворювання може бути діагностовано у людей будь-якого віку і статевої приналежності.

Ідіопатична кропив’янка — це дерматологічна патологія хронічного характеру. Якщо людина веде здоровий спосіб життя, захворювання може не давати про себе знати тривалий час. При найменшому збої в імунній системі запускається патологічний механізм. Починають проявлятися симптоми, від яких не завжди просто позбутися.

Причини

Ідіопатична кропив’янка відрізняється від простої алергічної реакції шкіри саме тим, що точно виявити причину патологічного стану не вдається. Той чи інший алерген — це лише фактор, який провокує запальний процес епідермісу. Провідну роль у розвитку захворювання відіграють огрядні клітини. При пошкодженні вони виділяють речовини, які при контакті з тими чи іншими алергенами провокують запалення шкірних покривів.

Крім того, імунна система організму починає виробляти антитіла до речовин, що виділяються огрядними клітинами. Іноді цього достатньо, щоб на шкірі з’явилися почервоніння і пухирі. Ускладнюється ситуація ще приєднанням алергічних факторів.

Ідіопатична кропив’янка може передаватися у спадок. Якщо один з батьків страждає від патології, існує велика ймовірність, що з захворюванням доведеться зіткнутися і дитині. Аутоімунні порушення можуть бути спровоковані та іншими факторами. До них відносять:

• захворювання шлунково-кишкового тракту;
• онкологічні патології;
• інфекційні захворювання;
• артрит;
• збої метаболізму;
• гормональні порушення;
• ниркова недостатність;
• наркотична і алкогольна залежність;
• цукровий діабет і т. д.

Синдром Шегрена — захворювання, яке характеризується ураженням залоз зовнішньої секреції. Часто на тлі патологічного процесу розвивається ідіопатична кропив’янка.

Пошкодження тучних клітин ще не означає, що доведеться зіткнутися з неприємними симптомами. Ймовірність розвитку ідіопатичної кропив’янки збільшується, якщо хворий погано харчується, відчуває сильні емоційні навантаження, нехтує повноцінним сном.

Симптоматика

Прояви ідіопатичної кропив’янки схожі з запаленням шкіри алергічного походження. Різниця в тому, що в другому випадку достатньо обмежити контакт з подразником і стан епідермісу відновлюється. Симптоми ж ідіопатичної кропив’янки можуть залишатися без змін протягом кількох тижнів.

Захворювання починає виявлятися з того, що на шкірі з’являються невеликі ділянки почервоніння, не відрізняються симетричністю. Запалення шкіри може розвиватися на животі, руках, ногах, спині, обличчі. Через кілька днів дрібні червоні плями зливаються в більш великі, на них з’являються пухирці, наповнені прозорою рідиною. Пухирі можуть бути різних розмірів (від декількох міліметрів до декількох сантиметрів у діаметрі).

Яскравою ознакою ідіопатичної кропив’янки є свербіж, який більшою мірою проявляється в нічний час. При розчісуванні хворий ушкоджує верхній шар епідермісу, виконує бар’єрну функцію. В результаті в області запалення може розмножуватися патогенна мікрофлора, провокую розвиток небезпечних ускладнень.

Через 3-4 дні на місці пухиря утворюється кірочка, яка через деякий час відшаровується. Якщо не проводити терапевтичні заходи, одні пухирі замінюються іншими.

Діагностика ідіопатичної кропив’янки

При появі характерних висипань на шкірі хворого варто звернутися за допомогою до дерматолога або алерголога. Діагноз ставиться на підставі клінічних проявів, тривалості перебігу захворювання. Ідіопатичною вважається кропив’янка, якщо точну причину патологічного процесу встановити не вдається.

Додатково застосовуються такі методики:

1. Аналіз крові. Зміна складу крові може свідчити про розвиток патології. Проводиться дослідження на наявність венеричних інфекцій, вивчається рівень цукру в крові.
2. Загальний аналіз сечі. Дослідження дозволяє виявити присутність запального процесу в організмі.
3. Бактеріологічні та паразитологічні дослідження калу. Розвиток ідіопатичної кропив’янки можуть викликати гельмінти.
4. Алергопроби. У процесі дослідження фахівець проводить тестування, що дозволяє виявити, яким речовиною спровокована кропив’янка. Якщо запалення шкірних покривів викликано певною групою алергенів, мова не йде про ідіопатичній кропив’янці.
5. Біопсія шкіри. Дослідження дає можливість виключити уртикальный васкуліт.

Для проведення диференціальної діагностики може знадобитися консультація фахівців вузького профілю: ендокринолога, гастроентеролога, уролога, гінеколога і т. д. У процесі дослідження крім уртикального васкуліту повинні бути виключені такі патології, як анафілаксія, свербець, еритема.

Лікування

Ефективність терапії залежить від розуміння природи захворювання, а також факторів, що провокують появу висипань. На жаль, у більшості випадків не вдається з високою точністю встановити, що могло призвести до розвитку патології. Тому терапія включає в себе комплекс заходів, спрямованих на усунення неприємних симптомів та лікування супутніх захворювань.

Медикаментозна терапія при ідіопатичній кропив’янці може включати наступні групи препаратів:

1. Антигістамінні засоби. Ліки з цієї групи допомагають зняти набряк і свербіж. Хороші результати показують препарати Клемастин, Лоратадин.
2. Сорбенти. Ці засоби виводять з організму токсини, а також продукти життєдіяльності хвороботворної мікрофлори. Можна використовувати Активоване вугілля, засіб Сорбекс.
3. Глюкокортикоїди. Кошти з цієї групи призначаються, якщо запальний процес локалізується на обличчі або інших видимих ділянках. Може використовуватися мазь Преднізолон, Гідрокортизон.
4. Травні ферменти. Препарати з цієї групи нормалізують процес травлення, знижують негативний вплив деяких поживних речовин. При ідіопатичній кропив’янці можуть бути призначені препарати Мезим, Фестал.

Додатково можуть використовуватися препарати, спрямовані на лікування супутніх патологій. Це можуть бути протигрибкові, седативні засоби, ліки, які нормалізують обмінні процеси в організмі.

Багато антигістамінні препарати призводять до розвитку побічних явищ таких, як сонливість і млявість. Крім того, речовини, що входять до складу протиалергічних ліків, що негативно впливають на печінку. Тому починати прийом того чи іншого препарату без консультації з лікарем ні в якому разі не можна.

Медикаментозна терапія — галерея

Дієта при ідіопатичній кропив’янці

Пацієнту з запальним процесом на шкірі необхідно скорегувати своє харчування. Відмовитися доведеться, в першу чергу, від продуктів, які можуть провокувати розвиток алергії. Сюди відносять:

• фрукти і овочі з яскравим забарвленням;
• продукти з консервантами та барвниками;
• кави;
• шоколад;
• цитрусові;
• свіже молоко;
• курячі яйця;
• копченості.

Дієта складається фахівцем виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта. У період загострення ідіопатичної кропив’янки хороші результати показує молочно-рослинна дієта, що включає:

• відварені або приготовані на пару овочі;
• кисломолочні продукти;
• нейтральні фрукти (банани, яблука);
• молочні каші.

В меню можна включити відварну яловичину. Зменшити доведеться споживання солі і прянощів. А ось рідини рекомендуючи вживати більше. Людині, яка страждає від ідіопатичної кропив’янки у день необхідно випивати не менше 2 л чистої води.

Фізіотерапевтичне лікування

З допомогою фізичного впливу усунути причину патологічного процесу не вдасться. Але деякі методики дозволяють усунути неприємні симптоми кропивниці, прискорити процес відновлення епідермісу. Хороші результати показують наступні процедури:

1. УФО-терапія. Ультрафіолетові промені проникають в уражені тканини, надаючи загальнозміцнюючий, імуностимулюючу, протизапальну дію.
2. Електрофорез. Лікарські речовини вводяться в організм з допомогою електричного струму.
3. УВЧ-терапія. Електричне поле ультрависокої частотою чинить виражену протизапальну дію.

Хороші результати при идиоматической кропив’янці показує плазмаферез. Методика передбачає очищення плазми. Проводиться забір крові, очищення біологічного матеріалу від імунних комплексів, антитіл, токсинів. Очищену плазму знову вводять хворому.

Народна медицина

Існує чимало засобів, що дозволяють усунути неприємні прояви кропив’янки. Щоб не посилити ситуацію, можливість застосування того або іншого рецепту варто обговорити з лікарем.

Селера

Свіжовичавлений сік селери — відмінне протиалергічний засіб. Його можна вживати всередину (по столовій ложці перед прийомом їжі) або протирати уражені ділянки тампоном, змоченим у засобі.

Дубова кора

Усунути почервоніння і набряклість допомагають лікувальні ванни. 250 г дубової кори необхідно залити літром води, довести до кипіння і варити протягом 20 хвилин. Потім засіб необхідно процідити і вилити у ванну. Лікувальну процедуру рекомендується проводити щодня по 15 хвилин.

Заспокійливі настоянки

У деяких випадках кропив’янка проявляється на тлі емоційного перенапруження або стресу. Вирішити проблему допоможуть заспокійливі настойки на основі валеріани і глоду. Готові ліки можна придбати в аптеці. По 15 крапель кожної настоянки з’єднують з половиною склянки води і випивають перед сном.

Картопля

Сирої овоч володіє прекрасними протизапальними властивостями. Картоплю натирають на дрібній тертці, трохи віджимають сік, а отриману кашку прикладають до запалених ділянок. Компрес можна зафіксувати марлевою пов’язкою. Через 30 хвилин засіб необхідно видалити, запалену ділянку промити теплою водою. Шкіру з кропив’янкою також можна обробляти свіжовичавленими картопляним соком.

Рецепти народної медицини — галерея

Прогноз лікування і профілактика

На жаль, на 100% позбавитися від ідіопатичної кропив’янки не вдається. Після повного усунення неприємних симптомів вони нерідко з’являються знову. Провокуючим фактором можуть виступати деякі ліки, продукти харчування, емоційні навантаження, переохолодження, ультрафіолет і т. д. Пацієнтам з рецидивуючою ідіопатичною кропив’янкою не рекомендується відвідувати лазні і сауни, приймати гарячий душ.

Нехтувати терапією ідіопатичної кропив’янки не можна. У першу чергу тому, що через запалені ділянки в організм можуть легко проникати хвороботворні мікроорганізми, провокуючи розвиток серйозних захворювань, що загрожують життю. Крім того, у людей з хронічною ідіопатичною кропив’янкою існує високий ризик розвитку набряку Квінке, приводить до задухи.

Пацієнтам з неприємним діагнозом доводиться протягом усього життя дотримуватися прості заходи профілактики:

• дотримуватися гіпоалергенної дієти;
• своєчасно лікувати будь-які захворювання внутрішніх органів;
• відмовитися від використання побутової хімії;
• вибирати тільки гіпоалергенні косметичні засоби;
• відмовитися від шкідливих звичок;
• щорічно проходити обстеження у дерматолога.

Відео: як лікувати кропив’янку

Ідіопатична кропив’янка — патологія, яка важко піддається терапії, але дозволяє вести повноцінний спосіб життя. Мінус в тому, що хворому доводиться обмежувати себе в багатьох речах, звичних для здорової людини.