Діагностичні особливості діабету у пацієнтів підліткового віку

Проблема диференціювання типів захворювання

На початкових етапах захворювання встановлення діагнозу цукрового діабету (ЦД) першого або другого типів у молодих людей віку до тридцяти років є досить складною. З метою вивчення цих варіантів діабету було проведено клінічне дослідження, що включає дві групи пацієнтів від 15 до 30 років, у яких порівняли і проаналізували дані анамнезу, клінічні симптоми та метаболічні показники хвороби.

СД другого варіанту у молодих пацієнтів характеризується такими критеріями діагностики, як наявність сімейного діабетичного анамнезу, ожиріння (коефіцієнт маси тіла перевищує п’ятдесятий перцентиль) і тим, що в плазмі крові відсутні специфічні аутоімунні антитіла. Однак однозначне твердження про наявність у пацієнта даного захворювання можливе тільки після динамічного спостереження і постійного контролю.

Важливість визначення типу захворювання

Діагноз цукровий діабет 2 типу, як правило, є долею хворих старше сорока років. Однак останнім часом у зв’язку з тим, що методи початкового діагностування порушень обміну вуглеводів стали більш досконалими, значно зросла кількість виявлених хворих молодого віку з неиммунной формою цукрового діабету. Збільшення числа підлітків, які хворі другим типом діабету, пов’язують з наявністю надмірної маси тіла та гіподинамії. Також відзначено зростання кількості хворих дітей в тих популяціях, для яких характерний великий відсоток хворих дорослих.

Визначення типу діабету в самому початку захворювання має важливе значення для вибору методики терапії, тобто необхідності або непотрібності інсулінотерапії. Це особливо важливо для молодих хворих, так як у більшості випадків прийнято вважати, що у пацієнтів віку до 30 років найчастіше зустрічається перший тип цукрового діабету, що потребує лікування інсуліном. А в теж час, при застосуванні інсулінотерапії при терапії другого типу цукрового діабету, у молодих людей відбувалося збільшення ваги тіла, розвивалися зміни в обміні жирів, стійкість клітин до інсуліну і стійкі зміни метаболізму тканин. Дані ефекти були небажаними, незважаючи на успішну та ефективну корекцію надмірного вмісту глюкози в крові.

Найбільше утруднення при діагностуванні типу діабету у лікаря-клініциста може виникнути в тих випадках, коли дебют захворювання відбувається з помірно вираженими клінічними симптомами, і при цьому характерна відсутність кетоацидозу.

Порівняльний аналіз

У процесі клінічного дослідження проводився аналіз та порівняння обох типів діабету та їх головних характеристик у хворих віком від чотирнадцяти до тридцяти років, які мали захворювання в початковій формі. Спостереження пацієнтів проводилось в міських діабетичних центрах, всі вони були розділені на дві групи. В групу, яка спостерігалася, включили 35 молодих людей, які мають цукровий діабет 2 го типу; у другу групу (порівняння) увійшли 45 хворих з ЦД першого типу. Ці контрольні групи були рівноцінні за віком.

Всі результати, які були отримані, розділили на три категорії: дані анамнезу, наявні на момент виставлення діагнозу клінічні ознаки та метаболічні ознаки, характерні для досліджуваної патології. Для уточнення діагнозу типу ЦД всі пацієнти спостерігалися в динаміці на протязі від року до трьох років після того, як був виставлений діагноз. При цьому проводились повторні дослідження базальної концентрації глюкози в крові, рівня глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) і вироблення С-пептиду при стимуляції. Визначення HbA1c здійснювалося приладом DCA2000. За допомогою методу імуноферментного аналізу були виміряні імунореактивних інсулін, С-пептид і аутоімунні антитіла ICA і GAD (їх вміст у плазмі крові). Обробка результатів була проведена з використанням прийомів медичної статистики.

Отримані результати

Переважаючими у першій групі були особи жіночої статі (60%), співвідношення чоловіків і жінок склало 1.5 до 1. У групі порівняння спостерігався аналогічний склад. Наймолодшій дитині з другим типів діабету було чотирнадцять років, найстаршому виповнилося тридцять років. Середній вік молодих пацієнтів першої групи становив 24 роки плюс-мінус 4.

При аналізі основної соматичної захворюваності в обох групах не було виявлено суттєвих відмінностей.

При уточненні сімейного фактора виявлена обтяжена спадковість у 85% пацієнтів, що мають цукровий діабет другого типу: у 60% була хвора мати, у 40% хворий батько і в одного з молодих людей патологією страждали обоє батьків. На відміну від них, у хворих другої групи були батьки, які страждають на діабет першого типу, тільки в 10% випадків.

Аналіз основних клінічних симптомів, наявних у момент маніфестації захворювання, виявив їх наявність з різною величиною вираженості у всіх групах.

Але при цьому симптоматика у разі цукрового діабету 2 типу грала не таку важливу роль у діагностиці патології. Важливим критерієм у диференціюванні стало зниження маси тіла (гіпотрофія), характерне для ЦД 1 варіанту, в той час як при діабеті другого типу вага тіла залишався незмінним.

Також було проаналізовано зміну індексу маси тіла (ІМТ) в обох групах і було з’ясовано, що у 65% пацієнтів з діабетом 2 типу він перевищував 97 перцентиль, у 35% хворих знаходився в межах 50 перцентиля, а нижче цього значення не було ні у одного молодика з спостережуваної групи. У той час як помірне перевищення ваги тіла у другій групі спостерігалося тільки в 12% випадків, при цьому ознаки захворювання носили слабо виражений характер.

Піддано аналізу і такий клінічний симптом цукрового діабету 2 варіанти, як типове наявність акантоз. За даними деяких учених, 85% молодих людей мають цей симптом, який не характерний при першому типі діабету. При цьому разом з акантозом відзначають збільшення рівня інсуліну в крові і наявність надмірної маси тіла. У проведеному дослідженні акантоз виявився тільки у 8% хворих.

Найбільш значні відмінності, що допомагають в діагностиці, виявилися при аналізі метаболічних характеристик цукрового діабету. У молодих людей з другим типом діабету типу були виявлені ознаки помірних порушень в обміні вуглеводів, більш високий вміст інсуліну в плазмі крові і підвищений рівень С-пептиду в порівнянні з ЦД 1 врианта.

Найбільш характерним і частим варіантом формування діабету 2 типу у пацієнтів цієї вікової категорії було наявність легкого ступеня гіперглікемії в поєднанні з підвищеним вмістом інсуліну в крові і відсутністю кетоацидозу. Однак, на думку деяких авторів, другий тип цукрового діабету іноді супроводжується наявністю кетонових тіл в сечі. В даному дослідженні ознаки, які вказували на початкову стадію діабетичного кетоацидозу, були виявлені у 5% хворих.

Висновки

Для цукрового діабету другого варіанту, що виникає у підлітків і молодих людей, буде характерно наявність помірно виражених метаболічних порушень при відсутності клінічних симптомів, найбільш типових для даної патології. При цьому найважливішими ознаками є надлишкова маса тіла або ожиріння) і відсутність кетонових тіл в сечі. Також значним фактором, що підвищує можливість розвитку другого типу діабету, стає спадковість, яка обтяжена за даної патології.

Давно було встановлено, що найбільш характерним і специфічним ознакою ЦД першого типу є аутоімунні антитіла до антигенів, які знаходяться на мембрані р-клітин. Крім цього, ряд досліджень довів той факт, що якщо СД другого типу діагностований у молодих людей з сукупності наявних клінічних ознак (надлишкова маса тіла, акантоз, наявність захворювання у близьких родичів), до 40% з цих пацієнтів будуть мати в крові аутоантитіла. Даний висновок пояснює ряд факторів. З-за того, що можливо виявлення аутоімунних антитіл у крові здорових людей, не можна виключити їх наявність у пацієнтів з діабетом 2 типу, при якому основним в патогенезі буде стійкість клітин до інсуліну. Також в результаті повільно розвивається аутоімунного процесу, що руйнує р-клітини, виникає і прогресує прихований автоімунний діабет дорослого типу. В разі типового перебігу патології надлишкова маса тіла не характерна, так як не виражена стійкість до інсуліну тканин.

Отримані результати проведеного дослідження показують високу значимість для диференціальної діагностики цукрового діабету першого і другого типів таких ознак, як зниження маси тіла на початку хвороби, зменшення чутливості тканин до дії інсуліну, поява в плазмі крові аутоімунних антитіл до антигенів р-клітин, наявність зайвої маси тіла (індекс маси понад 50 перцентиля), а також спадкової обтяженості. Однак дані літератури з цього питання говорять нам про те, що ні один з перерахованих вище ознак можна визнавати характерним тільки для якогось одного типу патології.

Висновок

Таким чином, роблячи висновок про тип ЦД, який з’явився в молодому віці, необхідно обов’язково брати до уваги всі вищезазначені і розглянуті ознаки захворювання та при наявності сумнівів обстежити хворого набагато ретельніше. Причому було помічено, що більш конкретне дослідження пацієнта не дозволяє правильно встановити варіант патології тільки в деяких випадках при початковій стадії діабету. У такому варіанті розвитку подій стане пріоритетним спостереження хворого в динаміці з постійними дослідженнями базальної глюкози в крові, вмісту HbA1c та С-пептиду після стимуляції.

Від своєчасного і активного виявлення діабету буде залежати подальший сприятливий прогноз, швидке досягнення компенсації порушеного обміну вуглеводів за допомогою неінвазивних методів лікування і перспективність тривалого і успішного управління СД.