Цитомегаловірус у дітей: причини виникнення, симптоми, діагностика і лікування + відео

Існує ряд вірусів, які при попаданні в організм залишаються там на все життя. До таких можна віднести і цитомегаловірус, яким вражена практично половина населення планети. Враховуючи те, що активний розвиток проблема може отримати при зниженому імунітеті і вона дуже важко переноситься маленькими дітьми, батькам важливо бути обізнаними про симптоми та основні методи лікування захворювання.

Опис захворювання

Дуже часто це захворювання порівнюють з герпесом, що не випадково, адже вони обоє належать до одного сімейства. Буквально «цитомегаловірус» перекладається як «вірус, що створює гігантські клітини». При попаданні в організм людини він може впливати на будь-які органи, руйнуючи їх структуру клітин, через що останні значно збільшуються в розмірах і наповнюються рідиною.

У дитячому віці захворювання зустрічається приблизно у кожної п’ятої дитини, у дорослих – у кожного другого. Чітко встановити, коли і як саме мікроорганізм потрапив у тіло, практично неможливо. Так як інкубаційний період складає в середньому два місяці, небезпека розпізнати дуже складно. Незважаючи на те, що відкриття вірусу відбулося понад півстоліття тому, повного вивчення проблема досі не отримала.

Зауваження лікаря: цитомегаловірус донині є предметом палких дискусій в медичних колах, тому батьки дуже часто можуть отримувати різну інформацію про складність проблеми від тих чи інших фахівців. Єдине, в чому не варто сумніватись, – мікроорганізм призводить до серйозного захворювання тільки тоді, коли у дитини сильно ослаблений імунітет. В інших же випадках процес проходить безсимптомно.

Якщо хвороба все-таки отримала активний розвиток, то важливо її вчасно розпізнати і почати лікування, в іншому випадку можуть виникнути серйозні ускладнення.

Шляхи зараження цитомегаловірусною інфекцією

Існує кілька шляхів зараження дітей даним вірусом. Малюк може постраждати як вродженого, так і від придбаного захворювання. Розглянемо характеристику основних варіантів інфікування.

Симптоми

Симптоматичні прояви захворювання перебувають у великому діапазоні: від повної відсутності ознак хвороби до тяжких, загрозливих для життя станів. Все залежить від віку, типу зараження та рівня імунітету дитини.

У грудної дитини до року

Набута форма захворювання у дитини грудного віку вважається легшою, ніж вроджена. У цьому випадку симптоми схожі з проявами ГРВІ: дитина стає неспокійним і плаксивою, швидко стомлюється, з’являється нежить і підвищена температура, лімфатичні вузли збільшуються в розмірах.

При вродженої формі цитомегаловірусної інфекції ймовірність настання небезпечних наслідків найбільш висока. До найбільш частих відносять:

• геморагічний синдром, про що свідчить наявність певного типу висипу;
• значне збільшення в розмірах печінки і селезінки;
• жовтяниця;
• порушення з боку роботи дихальної системи (бронхіт або пневмонія).

Особливість вродженої форми в тому, що поразки генерализированы, тобто зачіпають практично всі системи і органи(особливо у недоношених дітей), а не якісь конкретні, як при набутій формі. У малюка можуть проявитись порушення зору, слуху, розумової і рухової активності. При цьому вони виникають не відразу при появі на світ, а через якийсь час (іноді кілька років).

Ознаки у дітей дошкільного віку

У дошкільнят (2 — 6 років) захворювання зазвичай проявляється симптомами, типовими для мононуклеозу:

• збільшення лімфовузлів в розмірах;
• збільшення селезінки і печінки;
• втрата апетиту, на тлі чого може знижуватися вага;
• занепокоєння і відсутність нормального сну;
• підвищення температури і поява нежитю.

У школярів і підлітків

Коли дитина заражається вірусом в більш старшому віці, в більшості випадків захворювання протікає абсолютно безсимптомно, не приносячи ніякого дискомфорту. Іноді можуть з’явитися деякі ознаки, схожі з симптомами ГРВІ, а саме сонливість і млявість, підвищена температура тіла, збільшення лімфатичних вузлів і м’язовий дискомфорт. У набутою формою проблема вкрай рідко дає які-небудь ускладнення, часто вона навіть не вимагає спеціального лікування.

Ускладнення

Якщо говорити про набутою формою захворювання, ускладнення в такому разі зустрічаються вкрай рідко. У поодиноких випадках може розвинутися міокардит, артрит, плеврит або пневмонія.

У тому випадку, якщо хвороба носить вроджений характер, серйозних ускладнень і наслідків не уникнути. Вони різняться в залежності від періоду, в якому вірус потрапив у тіло малюка:

• вади розвитку (аномалії розвитку органів, звуження аорти, мікроцефалія і т. д.);
• ураження внутрішніх органів (коліт, нефрит, гідроцефалія, полікистоз підшлункової);
• можливо приєднання вторинних інфекцій;
• помутніння кришталика та інші порушення зору.

Діагностика

Так як симптоми хвороби неоднозначні, постановка чіткого діагнозу вимагає проведення ряду лабораторних досліджень.

Аналіз крові на антитіла

Імуноферментний аналіз (ІФА) дозволяє виявити наявність вірусу в організмі в будь-якій з його форм навіть при відсутності клінічних проявів. Точність результатів висока, однак для проведення діагностики доведеться пошукати лабораторію, що надає таку послугу.

Розшифровка ІФА

Загальний аналіз крові

За результатами загального аналізу крові підозра на розвиток цитомегаловірусу може виникнути при вираженому лімфоцитоз і нормальному рівні лейкоцитів. Якщо хвороба набуває важкий характер течії, виникає анемія і зниження рівня еритроцитів.

Біохімічний аналіз крові

Біохімічний аналіз дозволяє виявити ступінь авідності антитіл (наскільки міцно вони пов’язані з вірусом, проти якого були вироблені організмом). Так, якщо визначається, що рівень авідності високий, то вірус уже не активний і до нього виробився стійкий імунітет (норма). Низька авідність свідчить про функціонування мікроорганізму в тілі.

ПЛР-аналіз сечі, крові, слини

Перевірка полімеразно-ланцюгової реакції на рідинах дитини (це може бути не тільки кров чи сеча, але і слина, мокротиння і зіскрібки) передбачає виявлення ДНК вірусу в клітинах. Кількісна форма дослідження дозволяє судити про те, наскільки активно на даний момент протікає захворювання на підставі ступеня відтворення вірусу. Однак даний аналіз не може бути єдиною підставою для постановки діагнозу, так як визначає ДНК навіть у тому випадку, якщо вірус не активний і знаходиться в латентному стані.

Лікування

У дітей лікування даного захворювання призначається тільки в тому випадку, якщо є виражені ознаки ускладнень. В інших ситуаціях, навіть коли мають місце деякі симптоми, схожі з мононуклеозом, застосовується симптоматичне вплив: високу температуру збивають, від нежитю використовую краплі, забезпечують малюка рясним питвом. Таким чином, організму виявляється підтримка для самостійного подолання вірусу.

Якщо мають місце ускладнення, то для боротьби з вірусом можуть вводитися імуноглобуліни, засоби для зняття запальних процесів і відновлення пошкоджених органів. Інтерферони застосовуються тільки до досягнення 5-річного віку.

Зауваження фахівця: цитомегаловірус неможливо повністю прибрати з організму, однак правильне лікування допомагає вивести його з активного стану.

Профілактичні заходи

Мало хто з людей знає, що є носієм цитомегаловірусу. Таке відбувається при безсимптомному перебігу хвороби. Для запобігання зараження дитини важливо навчити її дотримуватися правил особистої гігієни (мити руки після вулиці, контакту з чужими людьми, предметами або грошима, не користуватися чужою посудом тощо).

Жінці, яка виношує дитину, слід здати аналіз на цитомегаловірус, так як при його своєчасному виявленні лікарі зможуть мінімізувати шкідливий вплив, що дозволить народити здорового малюка.

Щоб хвороба не трансформувалася в гостру форму, необхідно підтримувати високий рівень імунітету дитини, прищеплювати їй любов до здорового способу життя, загартовуючим процедурам і щоденних прогулянок на свіжому повітрі.

Що важливо знати про цитомегаловирусе? (відео)

Іноді зараження цитомегаловірусною інфекцією в дитячому віці стає реальною угроой для життя, а іноді захворювання проходить само собою. Саме тому дуже важливо вчасно діагностувати проблему, щоб мати можливість провести своєчасне коректне лікування.