Чим небезпечний синдром надлишкового бактеріального росту і як від нього позбавитися, відео, що таке дисбактеріоз

Синдром надлишкового бактеріального росту (СИБР) визначається як клінічний стан, при якому є аномальний надлишковий ріст бактерій у вмісті товстої кишки, а саме в клубовій кишці.

Зазвичай при даному захворюванні відбувається збільшення числа колонієутворюючих одиниць (КУО) понад 105 на 1 мл еюнального, або клубового вмісту. Вся надлишкова флора в основному представлена бактеріями грамотрицательного типу. Найчастіше це анаеробні бактерії і ентерококи.

У дітей СИБР поєднує в собі кілька симптомів і, таким чином, є симптомокомплексом, який включає:

хронічну діарею;
стеаторею;
втрату ваги;
біль у животі;
здуття живота;
мальабсорбцию харчових речовин.

Етіологія

У дитячому віці причин розвитку даного синдрому досить багато. Наприклад, це можуть бути:

синдром роздратованого кишечника;
муковісцидоз;
порушення моторної функції кишечника (у цю групу входить і спайкова хвороба, і псевдообструкция);
медикаментозна гіпохлоргідрія, тобто зниження продукування соляної кислоти;
парентеральне харчування, яке повністю замінює ентеральне;
синдром короткого кишечнику.

Патогенетичні особливості СИБР

Основним патогенетичним механізмом формування СИБР стає переміщення бактерій із просвіту товстого кишечника в порожнину тонкого кишечника. Ця ситуація стає причиною розвитку порушень процесів тонкокишечної травлення та всмоктування поживних речовин.

Діагностичні можливості

В якості діагностичних методів, коли виникає надлишковий ріст бактерій, використовуються:

бактеріальне дослідження дванадцятипалої кишки;
визначення наявності деконъюгированных жирних кислот у вмісті дванадцятипалої кишки;
визначення наявності азотистих речовин (метаболітів), таких як індікан, в сечі;
радіоізотопна діагностика.

У дитячому віці найбільш часто та ефективно використовується водневий дихальний тест (DLN) з використанням лактулози.

Лікування СИБР

На даний момент СИБР лікується за допомогою антибактеріальних засобів (гентаміцин, амоклав, метронідазол, рифамиксин, норфлоксацин). Однак ефективність даної терапії на сьогоднішній день не доведена і на сьогоднішній день немає стандартизованих схем лікування СИБР. При цьому самі антибіотики можуть порушить баланс нормальної мікрофлори кишечника і призвести до дисбактеріозу.

Існують нітрофуранові препарати, які не викликають мікробного дисбалансу, однак їх роль у знищенні надлишкової грамнегативної флори в рамках синдрому надлишкового росту бактерій практично не вивчена. Дані лікарські препарати навіть в умовах медикаментозної гипохлоргидрии усувають бактеріальний дисбаланс в кишечнику.

Короткі відомості про дослідження з приводу дослідження нифуратела

У клінічному дослідженні проводилося вивчення впливу нифуратела, одного з препаратів нитрофурановой групи, на СИБР у пацієнтів дитячого віку.

У дослідженні взяли участь 143 дитини віком 5-16 років. Дівчаток було 81, а хлопчиків 62. У всіх дітей під час амбулаторного прийому були скарги на здуття і болю в животі, бурління в животі, рідкий пінистий стілець, раннє насичення під час їжі. Болі в області пупка розвивалися після прийому їжі і тривали такі епізоди від 3 до 6 місяців.

Всім були проведені триразові дослідження калу на бактеріальну інфекцію, причому у всіх вона не підтвердилася. Також в дослідження не були прийняті пацієнти з підвищенням температури тіла. Крім того, повністю були виключені можливості муковісцидозу, мальабсорбції вуглеводів. Не включалися в дослідження і хворі, які раніше отримували антибактеріальну терапію, у яких були діагностовані: цукровий діабет, хвороба Крона, целіакія, аутоімунний тиреоїдит.

Суть дослідження

Кожній дитині проводилося трикратне копрологічне дослідження та проведення ВДТ з лактулозою.

Перед дослідженням діти не брали їжу протягом 12 годин, тобто тести проводилися після нічного сну на ранок. Фізичні навантаження за півгодини до проведення процедури також були заборонені.

Початок тестування

Спочатку вимірювався базальний рівень водню, після чого хворі діти випивали розчин лактулози. Підйом рівня препарату оцінювали протягом півгодини-години. Якщо приріст становив 10 проміле, то тест вважався позитивним, діагноз СИБР в тонкому кишечнику підтверджувався.

Тим пацієнтам, у кого підтвердився надлишковий ріст бактерій, призначали нифурател у дозі 15 мг на кг двічі на день курсом 10 днів або ж проводилося призначення метронідазолу в дозі 40 мг на кг з такою ж частотою і на такий же термін.

Результати дослідження

З 143 дітей при проведенні ВДТ був діагностований СИБР у 91 дитину. Ці діти були розділені на дві групи. В першу потрапили ті, хто отримував нифурател, а в другу пацієнти, що приймали метронідазол. Добір дітей у групи був абсолютно випадковим (методом випадкових чисел). Іншим хворим дітям, у яких ВДТ виявився негативним, призначалося симптоматичне лікування.

Після 10 днів терапії симптоматика СИБР була усунена у 94% пацієнтів у першій групі і на 65% у другій. У 10% дітей з першої групи контрольний ВДТ показав наявність СИБР. Побічні явища відзначені у 2 дітей у вигляді головного болю, слабкості, гіркоти у роті.

У другій групі ВДТ показав наявність СИБР у 55% пацієнтів, при цьому у 15 дітей з 23 не спостерігалося клінічного поліпшення при використанні в якості етіотропного засобу метронідазолу. При цьому у третини дітей другої групи відзначалися побічні явища, причому чотирьом дітям лікування довелося скасувати через непереносимості.

Міркування на тему СИБР

У дітей різних країн світу захворюваність СИБР варіює від 2 до 38%. У 27% дітей до 5 років, що проживають в Австралії, виявлено це захворювання.

У вище описаному дослідженні СИБР відзначений у 63% маленьких пацієнтів, які пред’являли скарги на диспептичні розлади після виключення багатьох захворювань, що виявляються подібними симптомами. Саме у зв’язку з отриманням таких даних діти з явищами диспепсії та діареї повинні обстежуватися на наявність СИБР.

Труднощі диференціальної діагностики

Диференціальна діагностика СИБР і мальабсорбції вкрай скрутна, оскільки під час СИБР може бути спровокована дана патологія. Самим точним діагностичним методом, який став «золотим стандартом», вважається бактеріологічне дослідження тонкокишечної вмісту. Однак ця методика инвазивна, дорога і не може бути виконана всім пацієнтам (наприклад, практично неможливо виконати у дітей грудного віку). Тому для уточнення діагнозу «синдром надлишкового росту бактерій» застосовується ВДТ, має чутливість у межах 86%, а специфічність у межах 91%.

У Росії застосовується аналізатор ЛактофаН2. Він адаптований до використання у пацієнтів молодшого дитячого віку.

Труднощі лікування СИБР у маленьких дітей

Як вже було сказано вище, використовуються антибактеріальні препарати, ефективність яких при цій патології не підтверджена. Багато фахівці налаштовані на таку терапію у дітей скептично ще й тому, що велике число побічних ефектів.

Використання пробіотичних препаратів стикається з недостатньою доказовою базою їх ефективності та безпеки. Це лікування в деяких випадках може призводити до катетер-асоційованого септическому станом дитини. Крім того, у здорових дітей і дітей з СИБР які-небудь відмінності в складі нормальної сапрофітної флори кишечнику.

Заключне слово

Саме у зв’язку зі сформованою ситуацією для лікування СИБР фахівці знаходяться в пошуку адекватного ефективного і безпечного лікарського засобу.

Дослідження показало, що група нітрофуранів володіє цими якостями і може без особливих проблем застосовуватися в практиці лікування дитячих хвороб кишечника, таких як синдром надлишкового бактеріального росту.

Нифурантел — препарат, який демонструє непогану переносимість, відсутність великої кількості побічних ефектів, а це в свою чергу формує велику прихильність дітей до лікування.

На підставі даних проведеного дослідження, нифурантел набагато ефективніше метронідазолу, і, що важливо, безпечніше. Нифурантел показав кращу переносимість, купірування симптомів СИБР йшло набагато швидше і якісніше, ніж при використанні класичного лікування СИБР метронідазолом.

Таким чином, дослідження показало, що вивчення препаратів нітрофуранового ряду повинно проводитися на більш широкому і масовому рівні, щоб у майбутньому полегшити стан пацієнтів і позбавити їх від СИБР.