Атопічний дерматит – що це?

Визначення

В даний час у всьому світі спостерігається зростання алергічних захворювань. Практично кожна п’ята дитина, за даними ВООЗ народжується з алергією. Одним з проявів алергії є атопічний дерматит (АД) — захворювання шкіри, яке протікає у вигляді хронічного запалення і є одним з проявів алергічної реакції організму у відповідь на вплив різних факторів-алергенів.

Симптоми

Основними клінічними проявами цієї патології є шкірні висипання різного характеру, що супроводжуються вираженим свербінням. Висипання можуть носити розлитої або локалізований характер, з переважним ураженням певних частин тіла. У дітей найчастіше ураження шкіри виникають на обличчі, шиї, розгинальних поверхнях кінцівок, сідницях. На тлі почервоніння шкірних покривів виникає висип у вигляді вузликів, маленьких бульбашок, ділянок лущення або мокнення. У важких випадках можуть утворюватися кірки, нерідко кров’янисті. Крім того, у осіб з даною патологією відзначається підвищена чутливість до контактним, інгаляційним, харчових алергенів, несприятливих факторів навколишнього середовища, хімічних подразників, у тому числі до прального порошку, мила.

У типових випадках захворювання виникає в ранньому дитячому віці. Перші симптоми атопії можуть виникати вже в перші тижні життя дитини. В подальшому шкірні прояви можуть нівелюватися до двох років, або придбати хронічний перебіг.

Епідеміологія

Поширеність захворювання зросла за останні кілька десятиліть, особливо в розвинених країнах, і, на думку різних авторів, складає 10-20% серед дітей. Протягом ПЕКЛО носить більш складний характер, частіше поєднується з іншими алергічними захворюваннями і іноді має серйозний прогноз.

Атопічний дерматит може виникнути у будь-якого індивіда, але частіше захворювання схильні особи із спадковою схильністю. Встановлено, що ризик розвитку хвороби вище, якщо обидва батьки хворі і знижується практично вдвічі, якщо хворий один з батьків.

Причини розвитку АТ

Атопічний дерматит є мультифакторным захворюванням:

генетично детермінована схильність до атопічних захворювань, що підтверджує початок хвороби в дитинстві, висока частота зустрічальності у однояйцевих близнюків, зростання ризику хвороби у дитини, батьки якої страждають атопією;
участь факторів зовнішнього середовища у розвитку даної патології у схильних осіб;
неповноцінність імунної відповіді, що проявляється реалізацією в шкірі поряд з алергічними реакціями негайного типу (IgE-залежні), клітинно-опосередкованими реакціями гіперчутливості сповільненого типу (Т-залежні);
важливе місце в патогенезі займає дисбаланс Th1 – і Th2-лімфоцитів, підвищується антигенпрезентирующая активність клітин Лангерганса, зростає дегрануляцію тучних клітин, все це призводить до надлишкової продукції IgE, ;
значиму роль грає вроджена неповноцінність шкірного бар’єру, яку забезпечують ороговілі клітини верхнього шару епідермісу , а також водно-ліпідна мантія, що покриває його поверхню. Пошкодження цих структур призводить до підвищення проникності шкіри для алергенів і ирритантов. Ці зміни ведуть до посиленої трансэпидермальной втрати води та зниження вмісту ліпідних компонентів. Тому навіть інтактні шкірні покриви пацієнтів з атопією володіє вираженою сухістю. Порушення бар’єрної функції шкіри, процесів її зволоження, дисрегуляція функції дермальних клітин викликає інтенсивний свербіж і розчісування. Постійна механічна стимуляція шкіри, є однією з причин, що ведуть до вивільнення великої кількості прозапальних речовин клітинами епідермісу. Все це утворить порочне коло: значний свербіж викликає посилення запалення, а запалення, в свою чергу, призводить до ураження придатків шкіри зі збільшенням трансэпидермальных втрат води, що призводить до сухості, лущення і свербіння . Це пояснює схильність хворих АД різних інфекцій вірусного, бактеріального і грибкового генезу.

Лікування

В даний час абсолютного лікуванню атопічний дерматит не піддається. Будучи хронічним захворюванням, що вимагає в терапії комплексного підходу і терпіння. На сьогоднішній день лікування спрямоване на зниження частоти та тяжкості загострень, усунення шкірних проявів запалення, зниження ризику приєднання вторинної інфекції шкіри. Поточна терапія хворих включає препарати загальної дії та місцеве зовнішнє застосування різних засобів.

Терапія АД передбачає використання кілька груп препаратів, що мають різноспрямований дію:

Зволожуючі і пом’якшуючі засоби догляду за шкірою, які дозволяють знизити сухість шкірних покривів, забезпечити адекватне зволоження і зменшити прояви запалення та свербежу. Правильний догляд за шкірою у пацієнтів з атопічними проявами, дозволяє підтримувати бар’єрну функцію шкіри у задовільному стані;
Місцеві глюкокортикостероїди є найбільш ефективними препаратами, використовуваними в місцевій терапії. Разом з тим, стероїдні препарати, володіючи значною ефективністю в лікуванні симптомів запалення, здатні викликати ряд побічних ефектів місцевого та системного значення, що обмежує тривалість їх використання та можливість нанесення на ділянки тіла з тонкої шкіри (шия, обличчя, шкірні складки, анальна область, зовнішні статеві органи) і якщо площа ураження дуже велика;
Антигістамінні препарати місцевої і загальної дії. При значному шкірному свербінні, може бути ефективним призначення антигістамінних засобів місцевої дії (аллергозан, фенистил-гель). Антигістамінні препарати першого покоління, які мають седативний ефект, можна рекомендувати в період вираженого загострення, що супроводжується сильним свербінням, що часто призводить до порушення сну. В подальшому, після купірування гострих проявів, для тривалого застосування рекомендується перехід на антигістамінні препарати 2 і 3 покоління, оскільки вони мають менше побічних ефектів, як правило, приймаються один раз на добу, немає необхідності в частій зміні препарату;
Антибіотики призначаються в разі приєднання бактеріальної інфекції;
Топічні інгібітори кальциневрину — альтернатива гормональних препаратів. Існує безліч досліджень, що вказують на терапевтичну цінність даних лікарських засобів при такій патології, як атопічний дерматит. На відміну від кортикостероїдів, локальні інгібітори кальциневрину, до яких відноситься такролімус, не викликають атрофії шкіри, її стоншування і освіти стрий. Такролімус (Протопик) більше 10 років успішно використовується в лікуванні цього захворювання в усьому світі. Є одним з найбільш сучасних і вивчених в групі топічних інгібіторів кальциневрину препаратів для лікування атопічного ураження шкіри;

Такролімус

Такролімус (Протопик) — це нестероїдний препарат, що блокує фермент в Т-лімфоцитах, який відповідає за вироблення запальних медіаторів, інгібує транскрипцію генів, що кодують продукцію цитокінів, які приймають участь в початкових етапах активації Т-лімфоцитів, пригнічує вивільнення медіаторів запалення огрядними клітинами. Усе це призводить до запобігання свербежу, почервоніння і набряку. Застосування даного лікарського засобу в комплексній терапії АД дозволяє досягти тривалого контролю над перебігом захворювання.

За результатами численних рандомізованих досліджень, в яких прийняло участь понад 26000 пацієнтів, серед яких понад 7000 діти, мазь Протопик – безпечне, високоефективний засіб лікування атопічного запалення шкіри, ефективно зменшує тяжкість симптомів захворювання у дітей і дорослих із середньотяжким та тяжким перебігом захворювання. Рандомізовані клінічні випробування показали ефективність препарату при низької системної абсорбції.

Протопик не можна використовувати у дітей до 2 років. Тільки Протопик мазь 0,03% може використовуватись у дітей віком 2-15 років, з 16 років (мазь 0,1%) на всіх ділянках тіла, включаючи шию, обличчя, очі, без обмеження за площею застосування.

Недавні дослідження показали ефективність проактивного терапії (профілактика загострень у пацієнтів зі стабілізованим перебігом АД) з нанесенням препарату 2-3 рази в тиждень. Такролімус рекомендується використовувати для індукції ремісії, а також у якості підтримуючої терапії, що дозволяє досягти більш тривалої ремісії. Використання мазі Протопик у комплексній терапії в період загострення і як профілактичний засіб дозволяє пацієнтам надійно контролювати симптоми хвороби і повернутися до повноцінного життя.

Протопик – це значний крок у боротьбі з таким захворюванням, як ПЕКЛО, що дозволяє значно поліпшити якість життя пацієнтів.