Функції і поповнення нестачі гормонів підшлункової залози (інсуліну, глюкагону, соматостатину, поліпептиду, с-пептиду, липокаина і гастрину)

У підшлунковій залозі містяться важливі біологічно активні компоненти, серед яких гормони і ферменти.

За рахунок них орган здійснює екзокринні та ендокринні функції, а також бере участь в процесах обміну речовин. Гормони класифікуються залежно від хімічної будови і дії на організм.

Класифікація

Виділяють 4 види головних гормонів:

• інсулін;
• глюкагон;
• соматостатин;
• панкреатичний поліпептид.

Кожен з перерахованих компонентів підшлункової залози виробляється за рахунок ендокринних клітин, які згруповані в невеликі освіти або острівці Лангерганса.

Ендокринні клітини, що синтезують гормони і діляться на кілька типів:

• Α-клітини виробляють глюкагон, необхідний для контролю рівня глюкози (15-20% від усієї кількості клітин);
• В – виробляють інсулін, відповідають за вміст цукру в крові (3/4 клітин);
• Дельта-клітини синтезують соматостатин, координують ендокринну та зовнішньосекреторну функцію (5-10%);
• РР – виробники панкреатичного поліпептиду, беруть участь в обміні білка і регулює процес вироблення жовчі (малу кількість);
• G – джерело гастрину, впливають на якість шлункового соку (малу кількість).

Підшлункова залоза синтезує с-пептид, який міститься в молекулах інсуліну і бере участь у вуглеводному обміні.

Інші компоненти підшлункової залози не мають важливого клінічного значення і містяться в інших складових ендокринної системи.

Інсулін

Інсулін синтезується В-клітинами острівців Лангерганса і містить в складі 51 амінокислоту. По концентрації головний гормон білкового походження становить від 3 до 25 мкЕЛ/мл Завдяки цьому компоненту відбувається регуляція метаболізму вуглеводів і рівня глюкози в організмі.

При впливі на обмін вуглеводів, білків і жирів молекули інсуліну виконують наступні функції:

• транспортують калій, магній, глюкозу, амінокислоти та фосфати всередину ендокринних клітин;
• прискорюють процес спалювання глюкози і збільшують якість її засвоєння;
• саморегулируют і нормалізують глікемічний індекс, завдяки чому не відбувається надлишку цукру в крові;
• є антагоністом глюкагону;
• контролюють біосинтез гормоноидов травного тракту;
• стимулюють синтез білка і ДНК;
• попереджають дефіцит білка і пригнічують гідроліз;
• синтезують жирні кислоти і не допускають їх потрапляння у кров, блокуючи розвиток атеросклерозу.
  

  Інсулін синтезується В-клітинами острівців Лангерганса і містить в складі 51 амінокислоту. Завдяки цьому компоненту відбувається регуляція метаболізму вуглеводів і рівня глюкози в організмі.

Дефіцит інсуліну в організмі людини призводить до порушення процесу обміну речовин і, разом з тим, впливають на рівень вуглеводів, білків і жирів. Неправильне функціонування і недостатня кількість гормону – причини розвитку цукрового діабету.

У разі гіперпродукції (надлишку) інсуліну можливі такі наслідки:

• інфаркт;
• інсульт;
• астма;
• поява злоякісних утворень;
• ожиріння;
• акне;
• лупа, облисіння;
• гіпертонія;
• бронхіт;
• імпотенція;
• погіршення зору;
• атеросклероз.

Неправильне функціонування і недостатня кількість гормону інсуліну – причини розвитку цукрового діабету.

У разі гіперпродукції (надлишку) інсуліну можливі такі наслідки, такі як інсульт або інфаркт.

При порушеннях в організмі і нестачі глюкози медицина передбачає застосування синтетичних замінників гормонів.

Глюкагон

Антагоніст інсуліну носить назву глюкагону. Він виробляється при попаданні в організм ліпідів, вуглеводів, білків, пептидів.

У складі гормону 29 амінокислот, концентрація становить 25-125 пг/мл

Дія глюкагону спрямовано на підвищення рівня глюкози:

• активізує ензими, тому жири використовуються як джерело енергії;
• благотворно впливає на кровотворення в нирках і відновлення клітин печінки;
• регулює перетворення невуглеводних речовин в глюкозу;
• сприяє розщеплення глікогену в печінці;
• викликає глюконеогенез;
• чинить спазмолітичну дію на нервові волокна;
• зменшує кількість електронів, фосфору і кальцію в плазмі крові;
• синтез гормону активізує процес вироблення інсуліну, панкреозіміна, соматотропіну, секретину, гастрину.

Соматостатин

Це гормон, який утворюється в дельта-клітинах, молекулах нервової системи, гіпоталамусі і тонкому кишечнику. Соматостатин надає реакцію на вироблення інших гормонів і налагоджує якісний процес травлення.

Біологічні функції компонента:

• блокує потрапляння вуглеводів з травного тракту;
• пригнічує виділення панкреатичних ферментів;
• знижує рівень глюкагону;
• пригнічує активність серотоніну і ряду гормональних сполук;
• призупиняє процес утворення гастрину і соляної кислоти;
• уповільнює перистальтику ШКТ;
• позитивно впливає на кровообіг в черевній порожнині.

Панкреатичний поліпептид

Вплив цього гормону на організм не встановлено повною мірою. Однак головне фізіологічне призначення панкреатичного поліпептиду – регулювання вироблення жовчі і ферментів травного тракту.

Білковий гормон бере участь при скороченні стінок жовчного міхура, пригнічуючи утворення підшлункового соку.

Концентрація панкреатичного поліпептиду в плазмі крові здорової людини – 60-80 пг/мл Надлишок гормону може викликати появу новоутворень в інкреторної частини залози.

С-пептид

С-пептид впливає на рівень інсуліну, відображає швидкість його продукування.

Аналіз на цей гормон дозволяє виявити ризик появи пухлини підшлункової залози.

Ліпокаін

Компонент посилює реакцію печінки на інші ліпотропні з’єднання (метіонін, холін) і перешкоджає утворенню жирової дистрофії печінки.

Ліпокаін позитивно впливає на метаболізм ліпідів та окислення жирних кислот у печінці.

Гастрин

Джерелами гастрину є клітини панкреатичної залози і слизової оболонки шлунка. Властивості і склад цього з’єднання позитивно впливають при виділення пепсину, на травлення і рівень кислотності шлункового соку.

Функції

Гормони підшлункової залози в її ендокринної частини синтезуються, проникають у кров і впливають на загальний стан людини. Будь-який збій у роботі органу або у функціонуванні гормонів небезпечний ускладненнями і новоутворення в організмі.

На вироблення, концентрацію і механізм дії гормонів впливає рівень глюкози, швидкість її окислення і синтез інших компонентів, важливих для метаболізму. При підвищенні цукру в крові збільшується кількість інсуліну, а при зниженні рівня глюкози зростає кількість глюкагона.

Препарати гормонів

При порушеннях в організмі і нестачі глюкози медицина передбачає застосування синтетичних замінників гормонів. Серед них препарати інсуліну, які вводяться внутрішньовенно і розрізняються за тривалістю впливу.

Дозування лікарських засобів призначається лікарем залежно від індивідуальних особливостей людини і тяжкості патології.

Крім інсуліну використовуються також синтетичні гіпоглікемічні засоби, похідні сульфонілсечовини, які призначають при діабеті середньої форми, як доповнення до дієтотерапії.